Академічна доброчесність в епоху штучного інтелекту та валідність інструментів виявлення порушень

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати трансформацію принципів академічної доброчесності в умовах стрімкого розвитку штучного інтелекту (далі – ШІ) та визначити ефективність, надійність і валідність сучасних інструментів виявлення академічних порушень у цифровому освітньому середовищі. У статті зосереджено увагу на викликах, пов’язаних із застосуванням генеративних технологій у науковій і освітній діяльності, та на пошуку шляхів адаптації етичних і правових норм до нових реалій академічної комунікації. Методологічну основу дослідження становлять системний, порівняльний та аналітичний підходи, доповнені контент-аналізом сучасних публікацій. Результати дослідження показали, що застосування ШІ підвищує продуктивність академічної праці, але водночас створює ризики порушення принципів авторства, самостійності й точності результатів. З’ясовано, що більшість наявних інструментів виявлення порушень демонструють обмежену валідність у розпізнаванні текстів, створених за допомогою ШІ, особливо в гуманітарних дисциплінах, де важливу роль відіграє контекстуальна інтерпретація. Здійснено порівняльний аналіз алгоритмів детекції, що використовуються в інструментах Turnitin AI Detector, GPTZero, Copyleaks AI та Writer.com, з урахуванням принципів семантичної оцінки тексту, джерел навчання мовних моделей і рівня точності виявлення контенту, створеного за допомогою ШІ. У висновках обґрунтовано необхідність переосмислення підходів до академічної доброчесності як динамічної системи етичних норм, що має враховувати технологічні зміни. Запропоновано концепцію інтеграції ШІ в академічну культуру через формування цифрової етики, розроблення нових критеріїв оцінювання самостійності робіт і вдосконалення механізмів перевірки валідності результатів. Наголошено на доцільності створення національних стандартів застосування ШІ в освітньому процесі та розвитку цифрової грамотності науковців і здобувачів освіти. Отримані результати можуть бути використані для модернізації політики академічної доброчесності, удосконалення систем перевірки академічних робіт і підвищення довіри до результатів наукової діяльності в епоху ШІ.