Фізична активність жінок 36–45 років з різними типами постави у домені «Дозвілля»: оцінка та характеристика за Міжнародним опитувальником фізичної активності (IPAQ)

Анотація

Анотація: Аналіз міжнародної дослідницької бази, яка використовує IPAQ для стандартизованої оцінки фізичної активності (ФА), підтверджує високу дисперсію її показників серед жінок після 40 років. Наявні дані переконливо свідчать про вікове зниження загальної фізичної активності у цій демографічній групі. Тривожним є факт, що від 20% до 40% жінок потрапляють у категорію "низької ФА" за методикою IPAQ, не досягаючи порогового значення в 600 MET-хв/тиждень. Це явище є результатом комплексної взаємодії біологічних чинників, насамперед менопаузи, та соціально-рольових змін. Зокрема, клімактерична симптоматика – така як хронічна втома, розлади сну, вазомоторні реакції, а також суглобовий біль – виступає первинною фізичною перешкодою. Ці симптоми безпосередньо ускладнюють початок чи підтримку активності, змушуючи жінок віддавати перевагу мінімальним (низькоінтенсивним) формам руху для пом'якшення фізичного дискомфорту. Мета. Мета дослідження – оцінити доменну ФА жінок 36–45 років у сферах «Дозвілля». Методи. теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; соціологічні, методи математичної статистики. Результати. Міжнародні дані IPAQ свідчать про значну варіабельність та загальне зниження ФА серед жінок другого періоду зрілого віку, причому 20–40% з них не досягають мінімальної рекомендованої норми (600 MET× хв/тиж). Цей дефіцит переважно пояснюється біологічними та соціально-рольовими чинниками. Клімактеричні симптоми є прямими фізичними бар'єрами, що змушують жінок обирати переважно низькоінтенсивні форми активності. Актуальною дослідницькою потребою є розробка та верифікація типології профілів РА, що забезпечить розуміння специфіки адаптивних реакцій жінок у віці 36–45 років із різним постуральним статусом. Така типологія має враховувати інтегративний тиск воєнних, соціальних та фізіологічних детермінант як основних факторів формування поведінкових стратегій. До участі у дослідженні було залучено 27 жінок другого періоду зрілого віку (віковий діапазон 36–45 років). Розподіл учасниць за типом постави був наступним: нормальна постава – 8 жінок (29.6%), кругла спина – 7 жінок (25.9%), сколіотична постава – 12 жінок (44.5%). Квантифікація ФА респонденток у домені дозвілля здійснювалася за допомогою спеціалізованого розділу анкети (питання 20–25), який забезпечив збір даних про частоту та хронометраж локомоторної, помірної та високоінтенсивної активності. Оцінка локомоторної активності виявила високу поширеність регулярних прогулянок: майже дві третини жінок (44,4%) здійснюють їх щоденно, і ще 29,6% – кілька разів на тиждень. Лише мінімальна частина вибірки 7,4% не залучена до цього виду ФА. Типова (модальна) тривалість прогулянки варіює в межах 31–90 хвилин (40,7% та 29,6% відповідно), що дозволяє оцінити середній час сесії як 45 хвилин. Це свідчить про свідомий вибір помірних і тривалих прогулянок, оскільки маргінальні значення (<30 хв та >150 хв) охоплюють лише незначну частку респонденток (7,4% та 3,7%). Висновки. Оцінка більшості досліджуваних метрик, зокрема, загальних енерговитрат під час дозвілля (у MET×хв/тиж), не виявила статистично достовірних диференцій, що підтверджується слабкою величиною виявленого ефекту (ε²). Таким чином, можна констатувати, що тип постави не є визначальною змінною у формуванні індивідуальної варіативності ФА у вільний час серед жінок середнього віку. Недостатня диференціація може бути наслідком уніфікованого (однорідного) характеру способу життя суб'єктів дослідження (однакова вікова категорія, імовірна схожість професійного та побутового режиму). Більше того, обмеження, пов'язані з недостатньою статистичною потужністю, зумовленою невеликою вибіркою, могли спотворити оцінку реального ефекту. Втім, наявні дані демонструють тенденцію, що вплив постави на рекреаційну ФА є незначним, проявляючись винятково на рівні навантажень помірної інтенсивності, що логічно пов'язано з функціональною стабільністю м'язової системи та інтегральним рівнем фізичної кондиції.