Підвищення аеробних можливостей спортсменів-орієнтувальників: методи та результати

Анотація

Метою статті є дослідження і оцінка ефективності методів організації тренувань на загально підготовчому етапі для підвищення аеробних можливостей юних спортсменів, які займаються спортивним орієнтуванням.

Методи. Дослідження проводилось з контингентом членів юнацької та шкільної збірної України, загалом 12 спортсменів-юнаків віком 13-15 років. Для аналізу взято загально підготовчий етап. Для аналізу тренувальних даних спортсменів використовували методи систематизації даних, включно із записами тренувань у щоденниках тренувань. Дані були проаналізовані щодо загальної тривалості та частоти тренувань; час тренування, зареєстрований спортсменом для різних видів діяльності – бігу та спортивного орієнтування; і час у кожній із 3 зон інтенсивності. Для оцінки рівня аеробних можливостей спортсменів (VO₂max) використовували біговий тест на 2,4 км по стадіону. Для оцінки ефективності тренувань визначалась швидкість (vVO₂max), з якої спортсмени можуть працювати при своєму VO₂max. Для виявлення статистично значущих відмінностей у тренувальних характеристиках між 4 місяцями тренувань, був проведений одновимірний дисперсійний аналіз повторних вимірювань.

Результати. У даному дослідженні було проаналізовано 220 тренувальних занять молодих спортсменів-орієнтувальників впродовж загально підготовчого етапу. Загальний обсяг тренувань становив 975,36 годин, з яких 1111,5 км припадає на бігові навантаження. Основна частина бігових тренувань (74,60 %) проходила на низькій інтенсивності (Зона 1), що підкреслює важливість базової аеробної підготовки. Біг середньої (Зона 2) та високої інтенсивності (Зона 3) становив 16,14 % та 9,27 % відповідно, що сприяло розвитку спеціальної витривалості та швидкості. Тренування зі спортивного орієнтування складали 40,58 % від загального обсягу бігових тренувань. Інтервальні тренування та високоінтенсивні безперервні тренування становили 37 % і 63 % відповідно від високоінтенсивних тренувань, що підкреслює їх важливість у підготовці спортсменів.

Показники ефективності тренувань показали значний прогрес: VO₂max зросло з 50,76 мл/кг/хв у грудні до 55,05 мл/кг/хв у березні, тоді як vVO₂max зросла з 4,43 м/с до 4,49 м/с за той же період. Аналіз дисперсії показав значні покращення (p < 0,001) з великим розміром ефекту (η² = 1 для VO₂max, η² = 0,855 для vVO₂max).

Висновки. Результати дослідження показують важливість індивідуального підходу до розробки тренувальних програм для покращення аеробних можливостей у молодих спортсменів, які займаються спортивним орієнтуванням. Отримані результати підтверджують значимість моделі тренувань низької інтенсивності з великим обсягом, а також вказують на необхідність подальших досліджень, які враховуватимуть вікові особливості та індивідуальні відмінності у реакціях на тренування.