Оптимізація навчально-тренувального процесу з вогневої підготовки у сучасних умовах воєнного конфлікту

Анотація

Анотація. У статті досліджено проблему оптимізації навчально-тренувального процесу з вогневої підготовки в умовах сучасного воєнного конфлікту з позицій педагогічного та міждисциплінарного підходів. Обґрунтовано, що вогнева підготовка у воєнний час має бути переосмислена як педагогічна система керованого формування бойової компетентності, а не як сукупність нормативних вправ, орієнтованих на формальну відповідність стандартам мирного часу. Проаналізовано дидактичні засади побудови навчальних програм зі стрільби за логікою поступовості (crawl–walk–run), компетентнісного підходу та порогових вимог допуску між рівнями навчання. Досліджено потенціал сучасних тренажерних і симуляційних технологій (VR-системи, лазерні імітаційні комплекси типу MILES, цифрові мішенні комплекси) як інструментів масштабування підготовки за обмежених ресурсів, з акцентом на проблемі трансферу навичок із симуляційного середовища у бойову реальність та необхідності розмежування симулятор-домінантних і live-fire-критичних компонентів навички. Розкрито психолого-педагогічний компонент вогневої підготовки, зокрема роль стресоінокуляційного тренування, тактичного дихання та дозованого стресового навантаження у формуванні стійкої стрілецької навички, яка зберігається при коливанні бойового тиску. Здійснено порівняльний аналіз зарубіжних моделей підготовки стрільців (США, Великої Британії, Німеччини, Ізраїлю) та механізмів їхньої адаптації для України через міжнародні тренувальні місії (EUMAM, JMTG-U). Запропоновано оптимізаційну модель, засновану на принципі максимізації контрольованого приросту компетентності на одиницю ресурсу, що передбачає змішані навчальні середовища, інтеграцію стрес-моделювання безпосередньо у вогневі вправи та систему data-driven моніторингу прогресу із цифровою фіксацією навчальної телеметрії. Визначено, що для прискорених курсів підготовки мобілізованих (45–51 день) найбільш перспективним є модульний дизайн навчальних циклів із пороговими вимогами допуску, уніфікованими стандартами оцінювання, цифровою фіксацією результатів та інструкторським дебрифінгом на основі об'єктивних даних.