Формування самоосвітньої компетентності майбутніх педагогів професійного навчання засобами цифрових технологій як науково-педагогічна проблема

Анотація

Виклики сучасності вимагають від педагогів здатності постійно самовдосконалюватися, аналізувати власну педагогічну діяльність, знаходити та застосовувати інноваційні підходи. З агляду на це, одним із пріоритетних завдань закладів вищої освіти має стати формування самоосвітньої компетентності майбутніх педагогів, зокрема, професійного навчання, шо передбачає здатність і готовність до постійного самостійного навчання, вдосконалення власних знань, умінь, навичок та професійних якостей з метою забезпечення ефективності педагогічної діяльності в умовах постійних змін. Цифрові технології відкривають широкі можливості для педагогів у забезпеченні доступу до інформаційних ресурсів, організації інтерактивного навчання та постійного оновлення своїх професійних знань, умінь та навичок. Зазначене атуалізує проблему формування самоосвітньої компетентності засобами цифрових технологій в контексті загальної цифрової трансформації освіти та потреби підготовки педагогічних кадрів, які будуть здатні ефективно працювати в нових умовах та відповідати викликам сучасного інформаційного суспільства. Метою публікації є проаналізувати стан дослідженості проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх педагогів засобами цифрових технологій у процесі професійної підготовки в освітній теорії, уточнити сутність базових понять. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових праць, синтез та узагальнення. Результати дослідження. У публікації резентовано узагальнені результати аналізу психолого-педагогічних праць, що засвідчують актуальність і багатоаспектність проблеми формування самоосвітньої компетентності різних фахівців та певний досвід її розв’язання. Зясовано, що, наголошуючи на важливості формування самоосвітньої компетентності фахівців як одного з проявів і показників соціальної та професійної зрілості особистості, що має особливе значення в умовах переходу до інформаційного суспільства, слугує одним із головних критеріїв оцінки якості випускника, науковці переважно одностайні в поглядах, що її формування повинно бути не стихійним, а цілеспрямованим поетапним процесом. Водночас аналіз наукової літератури дозволив констатувати відсутність єдиного підходу до розуміння сутності категорій «самоосвіта», «самонавчання», «самоосвітня компетентність». Виявлено, що необхідність формування самоосвітньої компетентності педагогіа професійного навчання визначена професійним і освітнім стандартами, що дає підстави для висновку щодо обов’язковості реалізації цього процесу в контексті професійної підготовки у ЗВО протягом всього навчання та обєктивної потреби розроблення методичного інструментарію, що забезпечить ефективність цього процесу.