Оцінювання ефективності симуляційного навчання в підготовці хірургів у медичних ЗВО України: аналіз результатів та практичних навичок

Анотація

Сучасна медична освіта перебуває на етапі трансформації, що передбачає впровадження інноваційних підходів для вдосконалення професійної підготовки лікарів-хірургів. Одним із найбільш перспективних напрямів є симуляційне навчання, яке дозволяє створювати контрольоване середовище для відпрацювання хірургічних навичок без ризику для пацієнтів. Мета статті – дослідити ефективність введення симуляційного навчання в українських медичних університетах, проаналізувати його вплив на розвиток технічних і когнітивних навичок хірургів, визначити основні бар’єри доступу до симуляційного навчання та розробити рекомендації щодо його подальшої інтеграції в медичну освіту України.

Методи. Під час дослідження здійснено комплексне вивчення сучасного стану впровадження симуляційного навчання в закладах вищої освіти України (далі – ЗВО) та його впливу на якість підготовки лікарів-хірургів. Використано порівняльний аналіз різних підходів до введення симуляційного навчання, а також оцінено рівень його інтеграції в навчальні програми українських медичних університетів. Для збору та систематизації інформації опрацьовано наукові публікації, розміщені в провідних наукометричних базах даних (Google Scholar, Web of Science, Scopus).

Результати дослідження показали, що симуляційне навчання позитивно впливає на формування професійних компетенцій лікарів-хірургів. Доведено, що застосування симуляційних технологій покращує моторні навички, розвиває просторову координацію та знижує рівень ускладнень під час реальних операцій. Значне поліпшення зафіксовано також у когнітивних аспектах підготовки. Зокрема, лікарі, які проходили симуляційне навчання, демонстрували кращу здатність до швидкого ухвалення рішень у складних клінічних ситуаціях, таких як масивні кровотечі чи зупинка серцевої діяльності. Водночас встановлено, що доступ до симуляційного навчання в Україні залишається обмеженим. Значна частина українських медичних університетів використовує застарілі симуляційні манекени, які не забезпечують належного рівня реалістичності, а новітні технології, такі як віртуальна та доповнена реальність, впроваджують лише в окремих закладах.

Висновки. Результати дослідження підтверджують, що симуляційне навчання є ефективним засобом покращення професійної підготовки лікарів-хірургів, знижує рівень ускладнень та сприяє формуванню навичок оперативного мислення. Однак його впровадження в Україні стикається з численними проблемами, серед яких фінансові обмеження, недостатня кількість навчальних центрів та відсутність єдиної національної політики щодо розвитку цього напряму.