Роль штучного інтелекту в трансформації освітнього середовища: міждисциплінарний підхід до оцінки впливу на учнів і педагогів

Анотація

Стаття присвячена міждисциплінарному аналізу впливу інструментів штучного інтелекту (ШІ) на освітнє середовище в умовах цифрової трансформації. Метою дослідження є з’ясування педагогічних умов ефективної інтеграції ШІ у навчальний процес, а також оцінка його впливу на рівень навчальної мотивації здобувачів освіти, їхній соціально-емоційний стан і професійну діяльність педагогів. У процесі дослідження було застосовано широкий спектр методів: аналіз наукових джерел, узагальнення емпіричних даних, SWOT-аналіз і порівняння українського та міжнародного досвіду впровадження генеративних моделей у шкільну та вищу освіту. Теоретичною базою дослідження слугувала теорія самодетермінації Р. Раяна та Е. Дісі, яка пояснює, як задоволення базових психологічних потреб - автономії, компетентності та соціальної причетності - впливає на стійку навчальну мотивацію. Результати дослідження демонструють, що впровадження інструментів ШІ, зокрема ChatGPT, суттєво змінює логіку взаємодії між учителем і здобувачем освіти, посилює адаптацію освітнього контенту до індивідуальних особливостей, розширює можливості персоналізованого навчання та формує нову архітектоніку освітнього простору. ШІ також сприяє розвитку когнітивної гнучкості, критичного мислення, ініціативності, а також дає змогу учням і студентам отримувати зворотний зв’язок у зручний спосіб і в будь-який час. Разом з тим дослідження виявило низку проблем: розрив між рівнем цифрової обізнаності молоді та готовністю старших педагогів до використання нових технологій, брак методичних матеріалів, технічні обмеження ІТ-інфраструктури в школах, ризики академічної недоброчесності, а також небезпеку поверхневого засвоєння знань через надмірну довіру до «готових відповідей» ШІ-систем. Соціально-психологічний вимір дослідження акцентує увагу на важливості міжпоколінного діалогу, підтримці соціально-емоційного благополуччя учасників освітнього процесу та адаптації педагогічних стратегій до нових цифрових реалій. Автори підкреслюють важливість формування культури етичного використання ШІ у навчанні, впровадження програм розвитку цифрової компетентності серед педагогів і створення інституційних умов для безпечного, ефективного та інклюзивного використання інтелектуальних технологій.