Штучний інтелект у вищій освіті: стратегічне бачення та моделі впровадження в Україні та ЄC

Автор(и)

  • Олена Олександрівна Москалець кандидат педагогіних наук, доцент, кафедра лінгвістики та перекладу, факультет романо-германської філології, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0000-0002-5779-1590
  • Наталія Вячеславівна Гордієнко старший викладач, кафедра англійської мови та комунікації, факультет романо-германської філології, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0000-0003-3297-6043
  • Людмила Павлівна Жукорська старший викладач, кафедра англійської мови та комунікації, факультет романо-германської філології, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0009-0004-4958-4876
  • Олена Олександрівна Андрієнко викладач, кафедра англійської мови та комунікації, факультет романо-германської філології Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0009-0006-0701-4570
  • Єлизавета Сергіївна Кременицька викладач кафедра англійської мови та комунікації, факультет романо-германської філології, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0009-0000-1089-2960

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.15869851

Ключові слова:

штучний інтелект, вища освіта, освітня політика, цифрова трансформація, освітнє регулювання

Анотація

Мета. У статті досліджується, як штучний інтелект (ШІ) концептуалізується та представлений у політичних документах Європейського Союзу та України, з акцентом на його застосування у сфері вищої освіти. Розглядаються стратегічні підходи, етичні аспекти та регуляторні механізми, що впливають на впровадження інструментів ШІ в університетське середовище. Методологія. Дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі політик та якісному аналізі змісту офіційних документів, оприлюднених у період з 2020 по 2025 роки. У центрі уваги – План дій щодо цифрової освіти ЄС, проєкт Акту про штучний інтелект, рамка цифрової компетентності DigCompEdu, Концепція цифрової трансформації освіти і науки України, а також національні рекомендації щодо використання ШІ у вищій освіті, видані у 2024 та 2025 роках. Аналіз дозволяє виявити ключові теми, пріоритети та концептуальні відмінності між підходами ЄС та України. Результати. Виявлено суттєві розбіжності у способах регулювання ШІ у двох політичних контекстах. Документи ЄС визначають ШІ як технологію високого ризику, яка потребує етичних запобіжників, правових процедур та професійної підготовки. Українські політичні тексти, як правило, подають більш загальні згадки про ШІ і часто не містять чітких визначень, інструментів реалізації чи інституційних настанов. Хоча національні рекомендації 2025 року засвідчують спробу окреслити зони відповідальності університетів, механізми практичного впровадження залишаються обмеженими. У статті наголошено на розриві між задекларованими пріоритетами та реальним рівнем готовності політики.

Висновки. Аналіз показує, що попри зростаючу присутність теми ШІ в українських політичних документах, інституційні механізми, необхідні для його інтеграції у практику закладів вищої освіти, залишаються недостатньо розвиненими. Порівняння з підходами ЄС вказує на те, що без чіткіших процедур і стабільної підтримки використання ШІ у вищій школі й надалі залежатиме переважно від локальних ініціатив.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-12

Як цитувати

Москалець, О. О., Гордієнко , Н. В., Жукорська , Л. П., Андрієнко, О. О., & Кременицька, Є. С. (2025). Штучний інтелект у вищій освіті: стратегічне бачення та моделі впровадження в Україні та ЄC. Педагогічна Академія: наукові записки, (20). https://doi.org/10.5281/zenodo.15869851

Номер

Розділ

Теорія і практика навчання