Особливості мотивації чоловіків першого періоду зрілого віку до участі у програмах функціонального тренінгу

Анотація

Анотація: У статті розглянуто проблему мотивації чоловіків першого періоду зрілого віку (22–35 років) до занять функціональним тренінгом у контексті сучасних викликів малорухливого способу життя, високих професійних і сімейних навантажень та потреби у збереженні психофізіологічної стійкості. Обґрунтовано актуальність дослідження через зростання частки дорослих із недостатньою руховою активністю як у світі, так і в Україні, що зумовлює пошук доступних і мотиваційно привабливих форм оздоровчо-рекреаційної рухової активності. Функціональний тренінг визначено як сучасний та інтегрований засіб розвитку фізичних якостей і психоемоційної стабільності, здатний поєднувати інструментально-оздоровчі та соціально-мотиваційні компоненти. Мета статті полягала у виявленні та систематизації мотиваторів участі чоловіків першого періоду зрілого віку у функціональних тренуваннях, з’ясуванні бар’єрів, що перешкоджають початку або регулярності занять, а також розробці практичних рекомендацій для створення мотиваційно орієнтованих програм у фітнес-клубах та університетському середовищі. У дослідженні взяли участь 28 респондентів, які регулярно відвідують функціональні тренування у мережі клубів Sport Life. Використано метод анкетування із застосуванням 5-бальної шкали Лайкерта, кількісного та якісного аналізу відповідей, що дозволило комплексно оцінити структуру мотивів і бар’єрів. Результати показали, що провідними мотивами є поліпшення здоров’я (85,7%), підвищення фізичної підготовленості (71,4%), розвиток основних фізичних якостей (64,3%) та контроль ваги/корекція фігури (53,6%). Значна частина респондентів відзначила важливість зняття стресу й підвищення емоційного тонусу (39,3%), тоді як соціальне спілкування мало другорядне значення (21,4%). Водночас аналіз груп мотивів засвідчив наявність шести провідних блоків: оздоровчо-інструментальні мотиви, результативність і контроль прогресу, соціальні чинники, вплив тренера та організації процесу, комфорт і доступність, а також додаткові стимули (знижки, цифрові сервіси). Основними бар’єрами виявлено нестачу часу (71,4%) та високу вартість занять (50,0%). Серед труднощів тренувального процесу найбільш значущими стали високий рівень навантаження (57,1%) та складність вправ (42,9%), що зумовлює потребу у поступовому дозуванні та персоналізації занять. Важливим також є врахування факторів зручності й доступності, що впливають на регулярність відвідування. Переважна більшість респондентів віддали перевагу комбінованому формату (57,1%), який поєднує групові й персональні елементи, оптимальній тривалості 60 хвилин (64,3%) та частоті 2–3 тренування на тиждень. Отримані дані підтверджують багаторівневу мотиваційну структуру чоловіків першого періоду зрілого віку, де домінують мотиви збереження здоров’я та фізичного розвитку, тоді як бар’єри мають переважно часово-фінансовий характер. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання результатів для створення гнучких, доступних і мотиваційно спрямованих програм функціонального тренінгу, що сприятиме підвищенню прихильності до занять та формуванню культури здорового способу життя.