Проблеми та виклики формування мотивації та самомотивації здобувачів вищої освіти при цифровому навчанні

Анотація

Анотація: У статті розглянуто проблеми формування мотивації та самомотивації здобувачів вищої освіти в умовах цифрового навчання. Цифрові технології створюють нові можливості для індивідуалізації освітнього процесу та розвитку автономності студентів, проте поєднання гнучкості й дистанційної взаємодії часто супроводжується ризиками зниження навчальної активності та внутрішньої мотивації. Мета дослідження — систематизувати педагогічні засоби й підходи, що підтримують мотиваційний потенціал і процеси саморегуляції студентів у різних моделях цифрового навчання. Для досягнення мети використано комплекс теоретичних і аналітичних методів: критичний огляд і узагальнення сучасних досліджень з проблем мотивації та самомотивації у вищій школі; зіставлення емпіричних результатів щодо онлайн- і змішаного навчання; структуровану систематизацію інструментів із фіксацією очікуваних ефектів, провідних механізмів дії та умов реалізації. Результати дослідження показали, як зовнішні чинники (архітектура курсу, форми взаємодії, підходи до оцінювання) можна узгодити з внутрішніми (цілепокладання, рефлексія, самоефективність) для підвищення залученості, наполегливості та стійкості навчальної поведінки. Узагальнена систематизація демонструє, що ефективність підвищується за умови свідомого добору й поєднання засобів відповідно до цілей курсу, рівня автономності студентів і наявних ресурсів. Визначальними є механізми дії — соціальний, когнітивний, емоційний і поведінковий — та наявність зворотного зв’язку, який забезпечує адаптивність педагогічних практик. Зроблено висновки про доцільність комплексного підходу до підтримки мотивації та самомотивації у цифровому навчанні. Такий підхід поєднує педагогічні, психологічні та технологічні інструменти, усуває суперечність між гнучкістю цифрових форматів і потребою в соціальній взаємодії, пропонує чіткі критерії добору засобів у межах дисциплін і забезпечує відтворюваність результатів у різних освітніх контекстах. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих висновків для проєктування курсів, орієнтованих на підтримку мотивації, підвищення автономності студентів та розвиток стійких стратегій саморегуляції. Ключові слова: мотивація, самомотивація, цифрове навчання, вища освіта, гейміфікація, саморегуляція.