Практики тайм-менеджменту у підвищенні психологічної адаптивності та запобіганні емоційному виснаженню внутрішньо переміщених осіб

Анотація

Анотація: У статті розкрито психологічні механізми впливу базових практик тайм-менеджменту на рівень тривожності та емоційної саморегуляції внутрішньо переміщених студентів в умовах воєнної нестабільності. Обґрунтовано, що вимушене переміщення супроводжується втратою структурованості повсякдення, зниженням відчуття контролю та підвищеним психоемоційним навантаженням, що підсилює ризики виснаження й дезадаптивних реакцій. Методологічну основу становили теоретичний аналіз психологічних і педагогічних джерел, стандартизовані психодіагностичні методики (STAI, PSS-10, DERS, PCRS, ДОС, ССУ, ОСД) та коротка формувальна програма, спрямована на розвиток навичок планування, пріоритезування й саморегуляції. Навчальні активності передбачали роботу з мікроцілями, циклічне структурування завдань, фіксацію мінімальних щоденних дій і практику «малих кроків». Показано, що навіть невелике впровадження технік тайм-менеджменту сприяє зниженню інтенсивності тривожних переживань, покращенню контролю над емоційними реакціями, підвищенню відчуття впорядкованості дій та поверненню суб’єктивного відчуття керованості життям. Візуалізація динаміки демонструє узгоджений напрям змін у трьох вимірах – тривожність, емоційна регуляція, організація часу – що підтверджує ресурсний характер структурованої повсякденної активності для ВПО-студентів. Окреслено практичні рекомендації щодо впровадження мікропрактик тайм-менеджменту у психологічну та освітню підтримку молоді, яка переживає переміщення. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням вибірки, вивченням довготривалих ефектів, диференціацією підтримки за рівнем тривожності та інтеграцією цифрових інструментів саморегуляції. Ключові слова: внутрішньо переміщені студенти, тайм-менеджмент, тривожність, емоційна саморегуляція, адаптація, воєнний стан, психічна стійкість.