Проблеми виконання міжнародних зобов’язань України щодо соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни

Анотація

Анотація: Мета. Стаття присвячена аналізу стану виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема у контексті воєнних подій, що спричинили значне збільшення кількості осіб з інвалідністю внаслідок бойових дій. Метою дослідження є виявлення основних проблем імплементації положень міжнародних договорів насамперед Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Європейської соціальної хартії (переглянутої) та відповідних актів міжнародного гуманітарного права у національне законодавство України. Методи. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціально-правових методів, зокрема системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-догматичний та метод аналізу нормативних актів. Використано емпіричні матеріали звітів ООН, Ради Європи, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Міністерства соціальної політики України за 2023–2025 рр. Результати. У результаті дослідження встановлено, що, попри формальне закріплення міжнародних стандартів у національному законодавстві, їх практична реалізація залишається недостатньою. Виявлено основні проблеми: фрагментарність правового регулювання; відсутність ефективного механізму моніторингу виконання рекомендацій Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю; брак фінансування програм реабілітації та професійної інтеграції; обмежений доступ до інфраструктури й соціальних послуг; недостатню координацію між центральними та місцевими органами влади. Окремо проаналізовано нові виклики, пов’язані з реформою системи медико-соціальної експертизи та переходом до оцінювання функціональних можливостей особи. Висновки. Підтверджено, що ефективне виконання міжнародних зобов’язань України можливе лише за умови комплексного підходу, який поєднує гармонізацію національного законодавства з міжнародними нормами, посилення інституційної спроможності органів соціального захисту, розширення міжвідомчої взаємодії та належне фінансування програм підтримки. Особливу увагу слід приділити впровадженню системного моніторингу реалізації Конвенції ООН та активізації участі України у міжнародних ініціативах, спрямованих на реабілітацію осіб з інвалідністю внаслідок війни.