Оцінка ефективності авторської програми корекційно-профілактичних заходів для підвищення силової витривалості м'язів тулуба та нижніх кінцівок у дітей зі спастичною диплегією

Анотація

Анотація: Протягом останніх років соціальна політика в Україні зазнала значних трансформацій, демонструючи еволюцію соціального курсу держави та її інституцій. Це створило передумови для наукового обґрунтування ефективної соціальної політики щодо осіб з інвалідністю, метою якої є формування динамічної системи, що дозволяє їм активно змінювати своє життя. Питання реабілітації та соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, яка глобально охоплює понад мільярд людей, є одним з найбільших соціальних викликів. Серед педіатричних патологій дитячий церебральний параліч (ДЦП) займає ключове місце серед причин інвалідизації, вимагаючи комплексної лікувально-корекційної допомоги та успішної соціально-трудової адаптації. Незважаючи на закладені А. М. Лапутіним методологічні засади парадигми «штучного керуючого середовища» та її ґрунтовне біомеханічне обґрунтування його послідовниками, на сьогодні тема корекційно-розвиваючого впливу з використанням цієї інноваційної методології не отримала повного та всебічного висвітлення у фізичному вихованні та реабілітації дітей з ДЦП. Мета дослідження – верифікувати ефективність впровадження авторської програми корекційно-профілактичних заходів (базованої на концепції «штучного керуючого середовища»), спрямованої на підвищення показників силової витривалості м'язів тулуба та нижніх кінцівок у дітей із діагнозом спастична диплегія. Методи. Методологічна база дослідження ґрунтувалася на аналізі та узагальненні літературних джерел (теоретичний метод) і включала комплекс емпіричних процедур: антропометрію, педагогічний експеримент та педагогічне тестування. Для кількісної обробки та аналізу отриманих емпіричних даних використовувалися методи математичної статистики. Описова статистика застосовувалася для первинного квантифікування результатів, що охоплювало розрахунок ключових параметрів розподілу: центральних тенденцій (середнє арифметичне, медіана), показників варіабельності (стандартне відхилення, квартилі) та екстремальних значень (мінімальне й максимальне). Результати. Проведений аналіз результатів виконання тестів на силову витривалість до початку формувального експерименту засвідчив відсутність суттєвих відмінностей між експериментальною (ЕГ) та контрольною (КГ) групами, підтверджуючи їхню відносну еквівалентність. Виявлено помітні зміни у фізичній підготовленості дітей з ЕГ, які взяли участь в апробації інноваційної програми. Порівняння результатів до та після експерименту демонструє досягнення дітей у тестах на витривалість м’язів тулуба, спини та нижніх кінцівок. Результати аналізу зміни показників силової витривалості в КГ дітей із спастичною диплегією в ході експерименту засвідчили, що традиційна система фізичного виховання виявилася недостатньо ефективною для суттєвого покращення цих показників Висновки. Аналіз результатів тестування довів, що, незважаючи на переважання середніх показників силової витривалості м'язів тулуба та нижніх кінцівок в експериментальній групі, статистично значущої різниці між авторською програмою на засадах ШКС та традиційним підходом у короткостроковому періоді не виявлено. Проте, дослідження виявило якісні відмінності у розподілі даних. Зокрема, у ЕГ спостерігалася нижча варіативність та вища концентрація результатів у верхньому діапазоні (наприклад, для м'язів тулуба верхній квартиль (Q3) склав 5 повторів у ЕГ проти 4 у КГ). Ці факти свідчать про те, що методика ШКС має перспективний потенціал для досягнення більш стійкого та рівномірного покращення фізичної підготовленості за умови продовження корекційного впливу.