Критичний аналіз моделей фізичного виховання дітей з вадами слуху

Анотація

Період 2015–2025 років став часом радикальних трансформацій у системі фізичного виховання дітей з вадами слуху в Україні, зумовлених зміною освітніх парадигм та впливом кризових екзогенних факторів (пандемія, воєнний стан). Мета дослідження полягає у здійсненні порівняльно-історичного аналізу ефективності традиційної (адаптивної), дистанційної та інклюзивної моделей організації навчального процесу. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, порівняльно-історичний метод, герменевтичний аналіз нормативно-правової бази, кейс-стаді. Результати дослідження. Встановлено, що традиційна модель, яка реалізується у спеціальних школах і базується на медико-корекційній парадигмі, забезпечує високий рівень фізичної реабілітації, але призводить до соціальної ізоляції та інфантилізації випускників. Визначено, що дистанційна модель є найменш ефективною для дітей із сенсорними порушеннями через неможливість тактильного контролю техніки рухів та втрату безпосередньої комунікації. Доведено, що впровадження інклюзивної моделі часто носить формальний характер: акустичні проблеми спортзалів та відсутність навичок жестової мови у педагогів створюють бар’єри для повноцінної інтеграції, перетворюючи учня на пасивного спостерігача. Висновки. Констатовано наявність системної суперечності: жодна з проаналізованих моделей у чистому вигляді не вирішує подвійного завдання — поєднання якісної корекції фізичного розвитку з успішною соціалізацією, що актуалізує необхідність пошуку нових стратегій.