Контроль фізичної підготовленості осіб зрілого віку в процесі фізкультурно-оздоровчих занять

Анотація

Анотація. Сучасна система фізичного виховання дорослого населення вимагає переходу від загальних підходів до індивідуалізованих стратегій оздоровлення. Ключовою ланкою в реалізації такого переходу є контроль фізичної підготовленості. Без об’єктивної оцінки рівня розвитку витривалості, сили, гнучкості та інших рухових здібностей неможливо забезпечити безпеку занять та адекватність фізичних навантажень функціональному стану організму. Метою нашого дослідження є визначення особливостей контролю фізичної підготовленості осіб зрілого віку в процесі фізкультурно-оздоровчих занять для підвищення їхньої ефективності. Методи дослідження: аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури, педагогічне тестування, контатуючий педагогічний експеримент, методи статистичної обробки даних. Оцінка фізичної підготоленості здійснювалася за результатами тестів і нормативів, затвердженх Наказом Міністерства молоді та спорту України 04 жовтня 2018 року № 4607. У дослідженнях брали участі чоловіки віком 31-35 років (n=16) та 36-40 років (n=21). Результати дослідження. Аналіз вихідних даних чоловіків 31-35 років (n=16) виявив переважання низького та середнього рівнів фізичної підготовленості (75-81 % вибірки). Найбільш проблемним є рівень розвитку загальної витривалості: 50,0 % осіб мають низький рівень, що свідчить про низький рівень функціональних можливостей кардіореспіраторної системи. У тестах на силу (підтягування на перекладині) та вибухову силу (стрибок у довжину з місця) низькі показники зафіксовані у 37,5 % та 50,0 % обстежених чоловіків відповідно. Рівень гнучкості виявився найнижчим: жоден з обстежених чоловіків не досяг високого балу, а 43,8 % мають незадовільні результати. Відносно краща ситуація спостерігається у рівні розвитку силової витривалості - 43,8 % чоловіків мають середній рівень. У групі чоловіків 36-40 років (n=21) зафіксовано подальше погіршення стану внаслідок гіподинамії. За результатами тесту «біг на 3000 м» частка осіб із низьким рівнем зросла до 57,2 %, при повній відсутності високих результатів. Силова витривалість плечового поясу та гнучкість залишаються на низькому рівні у 38,1 % та 47,6 % осіб відповідно. Важливим детермінантом є ІМТ: лише 9,5 % чоловіків мають оптимальну масу тіла, тоді як 38,2 % страждають на надлишкову масу тіла, що корелює з низькими функціональними можливостями. Низький рівень фізичної підготовленості вимагає розробки диференційованих програм із акцентом на енерговитратні аеробні навантаження та стабілізацію м’язового корсета. Обґрунтовано необхідність диференціації фізкультурно-оздоровчих занять залежно від вікової підгрупи. Для чоловіків першого зрілого віку (31-35 років) пріоритетом має бути зміцнення функціональних резервів засобами аеробної спрямованості та розвиток вибухової сили. Для чоловіків другого зрілого віку (36-40 років) основний фокус слід змістити на корекцію маси тіла, підтримку здоров’я хребта та еластичності зв’язкового апарату за допомогою низькоінтенсивних тривалих навантажень, статичних вправ та стретчингу. Висновки. Констатовано загальний незадовільний рівень фізичної підготовленості чоловіків першого періоду зрілого віку. Більшість обстежених продемонстрували недостатній рівень розвитку основних рухових якостей, серед яких найбільш проблемними є загальна витривалість та гнучкість. Такі результати вказують на суттєвий дефіцит рухової активності та початкові прояви інволюційних змін опорно-рухового апарату. Виявлено регресивну динаміку фізичного стану при переході до другого періоду зрілого віку. У групі чоловіків 36-40 років спостерігається посилення негативних тенденцій: суттєве зниження аеробних можливостей організму, слабкість м'язового корсета та схильність до накопичення надлишкової маси тіла. Це підтверджує кумулятивний вплив гіподинамії та зниження адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи.