Дискурсивний підхід і наратив у комунікативній підготовці майбутніх фахівців дошкільної галузі в США

Анотація

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні дискурсивного потенціалу мови як методологічної основи комунікативної підготовки майбутніх фахівців дошкільної галузі в системі вищої освіти США та визначенні ролі наративу як педагогічного інструменту формування їхньої комунікативної самоефективності. Дослідження базується на теоретичному аналізі, синтезі й узагальненні наукових джерел із педагогіки, лінгвістики, теорії дискурсу та комунікації. Здійснено концептуальний аналіз понять «комунікація», «дискурс» і «наратив», а також інтерпретацію практик вищої освіти США в контексті загальної та фахової підготовки майбутніх педагогів дошкілля. У роботі застосовано соціокультурний і дискурсивний підходи, що дозволяють розглядати комунікацію як смислотворчу діяльність, занурену в соціокультурну взаємодію. Встановлено, що комунікативна підготовка майбутніх фахівців дошкільної галузі у США базується на розумінні дискурсу як інтегративного феномена, що поєднує мовленнєву, когнітивну та соціальну активність. Дискурсивні практики сприяють формуванню професійної ідентичності, ціннісних орієнтацій і готовності до діалогічної взаємодії в системі «педагог – дитина – батьки – професійна спільнота». Зазначено, що наратив як форма письмового дискурсу має значний педагогічний потенціал: він активізує рефлексію, підтримує самопрезентацію, структурує досвід і розвиває аргументаційні вміння. Ці властивості безпосередньо впливають на формування комунікативної самоефективності студентів. Інтеграція дискурсивного та наративного підходів забезпечує перехід від формального оволодіння мовленням до становлення майбутніх фахівців дошкільної галузі як суб’єктів професійної комунікації, здатних до смислотворення, діалогу та гуманістично орієнтованої взаємодії, що є необхідною умовою підвищення якості дошкільної освіти.