Упровадження демократичних практик європейських країн у системі вищої освіти України

Анотація

Трансформаційні процеси у сфері вищої освіти України, зумовлені євроінтеграційними орієнтирами та змінами підходів до організації діяльності закладів вищої освіти (далі – ЗВО), зумовлюють актуальність упровадження демократичних практик у їх функціонування. У цьому контексті особливого значення набуває адаптація європейського досвіду демократизації з урахуванням національних інституційних, управлінських і соціокультурних особливостей. Метою статті є наукове обґрунтування можливостей та обмежень упровадження демократичних практик, сформованих у системах вищої освіти європейських країн, у національний освітній простір України з урахуванням інституційних, управлінських і соціокультурних особливостей функціонування ЗВО. У процесі дослідження застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема аналіз і синтез для узагальнення теоретичних підходів до демократизації вищої освіти, порівняльний метод для зіставлення європейського та вітчизняного досвіду, структурно-функціональний підхід для аналізу управлінських механізмів, а також SWOT-аналіз для оцінювання поточного стану й перспектив розвитку демократичних практик у системі вищої освіти України. У результатідослідження систематизовано основні демократичні практики, характерні для європейських моделей вищої освіти, зокрема академічну автономію, інклюзивне управління, участь здобувачів у прийнятті рішень, прозорість та підзвітність управлінських процесів. Визначено особливості їх реалізації в українських ЗВО та окреслено основні перешкоди інституційного й управлінського характеру, що ускладнюють процес демократизації. Запропоновано алгоритм адаптації європейських демократичних практик до національного контексту, який передбачає поетапність упровадження, нормативну узгодженість та постійний моніторинг результативності. У висновках обґрунтовано, що впровадження демократичних практик у систему вищої освіти України потребує не лише нормативних змін, а й трансформації управлінської культури, посилення ролі академічної спільноти та розвитку механізмів реальної участі стейкхолдерів. Отримані результати створюють підґрунтя для подальших досліджень у напрямі формування стійкої демократичної моделі функціонування системи вищої освіти.