Вплив програми корекції психофізіологічного стану на емоційний інтелект юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки

Анотація

Анотація: Мета дослідження полягала у визначенні впливу авторської програми занять футзалом на розвиток та особливості емоційного інтелекту юних спортсменів на етапі попередньої базової підготовки. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; психодіагностичний (визначення емоційного інтелекту за методикою Н. Холла), методи математичної статистики (перевірка на нормальність розподілу за критерієм Манна-Уітні і Колмогорова-Смірнова; вибіркові характеристики; критерії перевірки гіпотез: Вілкоксона (W), χ2-критерій). Результати. Середньогрупове значення інтегрального показника емоційного інтелекту після завершення експериментальної програми статистично значуще збільшилося на 21,95 % (p < 0,000), емоційної обізнаності – на 8,28 % (p < 0,000), управління своїми емоціями» – на 30,70 % (p < 0,000), самомотивації – на 12,16 % (p < 0,000), емпатії – на 29,95 % (p < 0,000), розпізнавання емоцій інших людей – на 42,99 % (p < 0,000). Одночасне зміщення значень нижніх (25%) і верхніх (75%) квартилів в сторону їх збільшення вказує на збільшення частки юних футзалістів із вищими показниками емоційного інтелекту та його складових. Висновки. У результаті впровадження програми корекції психофізіологічного стану юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки встановлено статистично значуще зростання інтегрального показника емоційного інтелекту, про що засвідчують підвищення як медіани, так і середньогрупового значення. Статистично значуща позитивна динаміка встановлена також за всіма структурними компонентами емоційного інтелекту (шкали «Емоційна обізнаність», «Управління своїми емоціями», «Самомотивація», «Емпатія», «Розпізнавання емоцій інших людей»), що підтверджує комплексний характер впливу програми та її ефективність не лише на загальний рівень ЕІ, але й на окремі його складові. Найбільш виражені зміни встановлено за шкалами «Управління своїми емоціями», «Емпатія» та «Розпізнавання емоцій інших людей», що свідчить про підвищення здатності юних футзалістів до контролю та регуляції емоційних реакцій у стресових та змагальних ситуаціях, характерних для футзалу, розвиток у них соціально-емоційних навичок, які є ключовими для ефективної командної взаємодії, взаєморозуміння між гравцями та оптимізації ігрової діяльності в футзалі.