Проблема готовності викладача до інноваційної діяльності в сучасних умовах

Анотація

Анотація: Обрана проблема готовності викладача до інноваційної діяльності в умовах аспірантури актуалізована новітніми викликами, адже спрямованість науково-педаагогічного працівника на розвиток своїх професійних здібностей та досягнення вищих результатів є необхідною умовою набуття досвіду впровадження інноваційної діяльності. Сучасна освітня парадигма ґрунтується на всебічному розвитку особистості впродовж всієї професійної діяльності. Постає нагальна проблема розроблення і впровадження інноваційних технологій управління розвитком науково-педаго гічних працівників закладів вищої освіти як основних осередків продукування висококваліфікованих фахівців різних спеціальностей. Професійний розвиток викладачів прямо пропорційний успішній підготовці здобувачів вищої освіти в аспірантурі,вагомою складовою якої є готовность майбутнього викладача до інноваційної діяльності, що насьогодні єпроблемою, яка є недостатньо вивченою і потребує дослідження. Мета. Відповідно метою статті є вивчення проблеми готовності майбутнього викладача до інноваційної діяльності в умовах аспірантури. У відповідності до мети дослідження нами визначено такі завдання дослідження: здійснити аналіз теоретичних основ готовності викладача до інноваційної діяльності; виокремити особливості готовності викладача до інноваційної діяльності в умовах аспірантури; провести експериментальне дослідження готовності науково-педагогічного працівника до інноваційної діяльності в умовах аспіратури в рамках освітнього моніторингу як системи організації збору, збереження, обробки й поширення інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне спостереження за її станом і прогнозування її розвитку, адже процес реформування вищої освіти України на тлі сьогодення спрямований на студентоцентризм, що передбачає нові підходи у підготовці студентської молоді у закладах вищої освіти Методи. Для досягнення поставленої мети і вирішення задекларованих завдань нами використовувлися такі методи, як теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення педагогічної наукової літератури; конкретно-пошуковий – для пояснення та узагальнення опрацьованих матеріалів – формулювання висновків, а також послуговувалися такими методами освітнього моніторингу, як анкетування, опитування, які дають хороший результат при вивченні якості освітнього процесу. Висновки. Результати дослідження засвідчили, що аспіранти вважають готовність до інноваційної діяльності однією з важливих якостей науково-педагогічного працівника, показником успішності його як професіонала, а такожвважають, що інноваційні педагогічні технології мають багато переваг, проте їх застосування потребує ретельної підготовки та врахування можливих недоліків.