Тьюторський супровід як нова модель педагогічного наставництва

Анотація

Анотація. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності тьюторингу та тьюторського супроводу як інноваційної педагогічної технології й особливої форми наставництва в системі сучасної освіти, а також аналіз їхнього потенціалу в забезпеченні індивідуалізації навчання, розвитку особистісного потенціалу здобувачів освіти та побудови індивідуальних освітніх траєкторій, зокрема в умовах початкової школи. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціально-педагогічних методів: теоретичний аналіз і синтез наукових джерел, порівняльно-історичний метод, систематизацію та узагальнення наукових підходів, інтерпретацію вітчизняних і зарубіжних концепцій тьюторства. У статті здійснено ґрунтовний аналіз категорій «тьютор», «тьюторство», «тьюторська діяльність» і «тьюторський супровід» на основі сучасних наукових джерел. Визначено, що тьюторинг є не лише педагогічною технологією, а й особливою культурою суб’єкт-суб’єктної взаємодії, спрямованою на підтримку самопізнання, самовизначення й самореалізації здобувача освіти. Уточнено відмінності між педагогічним і тьюторським супроводом, зокрема акцентовано, що тьюторський супровід зосереджується на індивідуальній освітній траєкторії та внутрішніх ресурсах особистості. Розкрито основні функції та ролі тьютора (наставник, консультант, керівник освітньої траєкторії, фасилітатор), окреслено етапи та компоненти тьюторської діяльності, що забезпечують цілісну підтримку навчання. Показано специфіку тьюторингу в початковій школі як простору розвитку мотивації, пізнавальних інтересів і самостійності учнів. Тьюторинг і тьюторський супровід виступають ефективними інструментами модернізації освітнього процесу, що забезпечують персоналізацію навчання, формування внутрішньої мотивації та здатності до навчання впродовж життя. Отже, тьюторинг доцільно розглядати як стратегічний напрям розвитку сучасної школи в умовах переходу до індивідуалізованої та компетентнісно орієнтованої освіти.