Біомеханічні засади застосування Y-тесту для оцінювання динамічної постуральної стабільності в процесі проєктування здоров’язбережувальних технологій
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.18930018Ключові слова:
Y-тест, постуральний контроль, динамічна стійкість, статодинамічний статус, біомеханічний аналіз, здоров’язбережувальні технології, шкільноий вік, зрілий вік, статевий диморфізмАнотація
Анотація. У сучасному науковому дискурсі здоров’язбереження, кінезіології та біомеханіки спостерігається парадигмальне зміщення уваги від статичних антропометричних характеристик до динамічної оцінки рухових стратегій, що визначають постуральну стабільність і функціональну резистентність організму. Динамічна постуральна стабільність розглядається не лише як інтегральний маркер поточного функціонального стану, а й як прогностичний індикатор ризику травматизації нижніх кінцівок та формування патологічних патернів рухової поведінки. Мета статті полягає у теоретико-методологічній експлікації потенціалу Y-тесту як прогностичного інструментарію в системі моделювання здоров’язбережувальних технологій. Методи дослідження. Дослідження реалізовано за комплексним міждисциплінарним підходом, що інтегрує системно-структурний аналіз, біомеханічне моделювання та математико-статистичну обробку даних. Теоретико-компаративний аналіз і ретроспективний контент-моніторинг дозволили уточнити понятійний апарат динамічної постуральної стабільності як ієрархічної системи нейром’язового контролю, детермінованої взаємодією вестибулярної, пропріоцептивної та візуальної аферентації. Емпіричним інструментом виступав модифікований Y-Balance Test (YBT) для оцінки функціонального ресурсу нижніх кінцівок; обробка даних здійснена методами варіаційної статистики. Дослідження проведено відповідно до Гельсінської декларації, із добровільною письмовою згодою учасників та повною анонімізацією даних. Результати. Стопа виступає не лише як статична опора, а як активна ланка сенсомоторної інтеграції, важлива для підтримання постуральної стабільності під час динамічної взаємодії з опорною поверхнею. Структурні аномалії стопи обмежують координаційну точність та загальну локомоторну працездатність дітей. Аналіз Y-тесту показав поступове збільшення амплітуди рухів у віці 7–10 років, з максимальними показниками в задньолатеральному та задньомедіальному напрямках. Вікові зміни були, як правило, статистично недостовірними (p > 0.05), що свідчить про триваюче нейрофізіологічне дозрівання пропріоцептивного контролю. Виявлено гетерохронність динамічної стабільності залежно від статі, найбільш виражена у 9 років (p < 0.05). До 10 років показники конвергують, зберігаючи відмінності переважно у фронтальному напрямку, що свідчить про стабілізацію постуральних стратегій наприкінці молодшого шкільного віку. Висновки. Y-тест дозволяє ефективно оцінювати динамічну постуральну стабільність у дітей молодшого шкільного віку, демонструючи поступове дозрівання пропріоцептивного контролю та виявляючи статевий диморфізм у розвитку стабілізаційних стратегій. Результати підкреслюють значущість інтеграції інструментальних біомеханічних методів для ранньої діагностики порушень рухових патернів та проєктування ефективних здоров’язбережувальних технологій.##submission.downloads##
Опубліковано
2026-02-28
Як цитувати
Довганінець, О. Л., Демьохін, Д. Ю., & Бондар, О. М. (2026). Біомеханічні засади застосування Y-тесту для оцінювання динамічної постуральної стабільності в процесі проєктування здоров’язбережувальних технологій. Педагогічна Академія: наукові записки, (27). https://doi.org/10.5281/zenodo.18930018
Номер
Розділ
Фізична освіта і спорт
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Олег Леонідович Довганінець, Дмитро Юрійович Демьохін, Олена Михайлівна Бондар

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.