Порівняльний аналіз моделей дистанційної освіти в європейських та українських університетах

Автор(и)

  • Євгенія Василівна Тягнирядно кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри мовної підготовки, Одеський державний університет внутрішніх справ, м. Одеса, Україна https://orcid.org/0000-0001-5081-9856
  • Антон Павлович Абрамов кандидат військових наук, доцент кафедри економіки та фінансового забезпечення, Інститут логістики та підтримки військ (сил), Національний університет оборони України, м. Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-8514-6217
  • Галина Вікторівна Різак кандидат фармацевтичних наук, радник директора Благодійного Фонду підтримки освіти і науки, науково-технічної та інноваційної діяльності, м. Ужгород, Україна https://orcid.org/0000-0002-0230-2366

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.19177509

Ключові слова:

онлайн-навчання, гібридні освітні моделі, освітні технології, цифрові платформи, освітні інновації, міжнародний досвід, інтерактивні методи, університетська освіта.

Анотація

Цифрова трансформація суспільного життя й соціально-економічні зміни зумовлюють потребу у впровадженні нових ефективних форм організації освітнього процесу. Мета статті – дослідити й систематизувати сучасні підходи до організації дистанційного навчання в різних освітніх системах, оцінити їхню технологічну та педагогічну ефективність, а також визначити чинники, що забезпечують успішну адаптацію освітніх моделей до вимог цифрової трансформації вищої освіти. Методологічну основу дослідження склав комплекс теоретичних методів (аналіз, синтез, порівняльно-педагогічний і системно-структурний підходи), емпіричних підходів (контент-аналіз документів, дослідження цифрових освітніх платформ, узагальнення педагогічного досвіду) та методів інтерпретаційно-узагальнювального характеру (класифікація, типологізація, порівняльне узагальнення й візуалізація даних). Результати порівняльного аналізу засвідчили, що дистанційна освіта в університетах Європи характеризується вищим рівнем системної інституційної інтеграції, розвиненою цифровою інфраструктурою й вираженою студентоцентрованістю освітнього процесу, тоді як в українських закладах вищої освіти вона переважно функціонує як адаптивно-компенсаторний механізм реагування на кризові виклики. Водночас установлено, що обом освітнім просторам притаманні спільні вектори розвитку – інтенсифікація цифровізації, поширення моделей змішаного навчання й послідовне формування цифрових компетентностей суб’єктів освітньої діяльності. Висновки. Трансформація освіти в Україні і Європі відбувається в умовах цифровізації, інтернаціоналізації та поширення інформаційно-комунікаційних технологій, що потребує системного й інституалізованого підходу до онлайн-навчання, розвиненої цифрової інфраструктури та ефективних механізмів забезпечення якості освіти. Попри складні соціально-економічні умови українські заклади вищої освіти активно модернізують дистанційні практики, упроваджуючи цифрові платформи, хмарні й аналітичні сервіси, демонструючи спільну з європейськими університетами тенденцію до розвитку змішаних і гібридних моделей навчання.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-23

Як цитувати

Тягнирядно, Є. В., Абрамов, А. П., & Різак, Г. В. (2026). Порівняльний аналіз моделей дистанційної освіти в європейських та українських університетах. Педагогічна Академія: наукові записки, (28). https://doi.org/10.5281/zenodo.19177509

Номер

Розділ

Теорія і методика професійної освіти