Медико-біологічне обґрунтування моделей реадаптації функціональних резервів військовослужбовців в пост-реабілітаційному періоді: системний огляд

Автор(и)

  • Ігор Михайлович Григус доктор медичних наук, професор, директор навчально-наукового інституту охорони здоров’я, Національний університет водного господарства та природокористування, вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33028 https://orcid.org/0000-0003-2856-8514
  • Ольга Борисівна Нагорна доктор наук, професор кафедри терапії та реабілітації, Національний університет водного господарства та природокористування, вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33028 https://orcid.org/0000-0002-6243-4862
  • Максим Михайлович Худоб’як кандидат медичних наук, доцент кафедри терапії та реабілітації, Національний університет водного господарства та природокористування, вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33028 https://orcid.org/0009-0009-7996-1982

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.19443918

Ключові слова:

реадаптація, військовослужбовці, функціональний резерв, варіабельність серцевого ритму, реабілітація, детренованість, навантаження, метаболічний ацидоз

Анотація

Анотація: Мета. Робота присвячена медико-біологічному обґрунтуванню інтегрованої моделі реадаптації військовослужбовців, що базується на об’єктивному моніторингу функціональних резервів. Методи. Дослідження ґрунтується на системному аналізі наукових публікацій за 2019–2025 рр. у базах Scopus, Web of Science та Google Scholar. Проведено ретроспективне порівняння методів із підходами 2007 року. Результати. У ході дослідження ідентифіковано феномен «пост-реабілітаційного провалу» як стан критично низьких функціональних резервів після формального клінічного одужання. Систематизовано параметри втрати ресурсів організму внаслідок госпітальної гіподинамії: встановлено, що ефект «детренованості» (detraining) призводить до зниження аеробної потужності (VO2max) на 15–18% вже на 4-му тижні, що супроводжується зміщенням анаеробного порогу на 15% та раннім розвитком метаболічного ацидозу. Сформовано авторську триетапну модель реадаптації: 1) вагальна реституція (нормалізація n. vagus через дихальні техніки та ізометрію для стабілізації вегетативного тонусу); 2) функціональна активація (відновлення мітохондріального апарату скелетних м’язів через HRV-керовані низькоінтенсивні інтервальні навантаження HIIT); 3) специфічна професійна адаптація (трансфер кондицій у бойову ефективність через високоінтенсивний функціональний тренінг HIFT у штатній екіпіровці). Висновки. Обґрунтовано, що реадаптація має бути безперервним процесом, керованим об'єктивними фізіологічними маркерами. Впровадження запропонованої моделі дозволить об'єктивізувати готовність особового складу до виконання завдань за цільовими показниками, мінімізуючи ризики повторного травматизму та декомпенсації в умовах тривалого бойового дистресу. Перехід від пасивного спостереження до активного керованого відновлення є стратегічно важливим для збереження боєздатності ЗСУ.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-31

Як цитувати

Григус, І. М., Нагорна, О. Б., & Худоб’як, М. М. (2026). Медико-біологічне обґрунтування моделей реадаптації функціональних резервів військовослужбовців в пост-реабілітаційному періоді: системний огляд. Педагогічна Академія: наукові записки, (28). https://doi.org/10.5281/zenodo.19443918

Номер

Розділ

Фізична культура і спорт