Міжнародне технічне регулювання підготовки майбутніх фахівців до застосування комп’ютерно-інтегрованих технологій у сфері вищої освіти

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено активною цифровізацією сфери вищої освіти, зростанням ролі технологій ШІ у професійній підготовці фахівців та необхідністю забезпечення їх безпечного, етичного й ефективного застосування. Водночас відсутність спеціалізованого технічного регулювання в освітньому середовищі, фрагментарність нормативного забезпечення та нерівномірність інституційної спроможності закладів вищої освіти обмежують можливості системного впровадження інтелектуальних технологій та узгодження національних практик із міжнародними вимогами.

Метою статті є порівняльний аналіз міжнародних і національних підходів до технічного регулювання підготовки майбутніх фахівців до застосування технологій ШІ у сфері вищої освіти з метою визначення рівня їх узгодженості, наявних відмінностей і напрямів удосконалення регуляторного середовища.

Методи. У процесі дослідження застосовано методи теоретичного аналізу та узагальнення наукових джерел, системного і порівняльного аналізу нормативно-правових актів, міжнародних стандартів і національних стратегічних документів, а також методи аналітичної інтерпретації для визначення регуляторних прогалин і перспектив гармонізації підходів.

Результати. Досліджено міжнародні підходи до регулювання ШІ у вищій освіті, встановлено їх системний характер, наявність формалізованих процедур оцінювання ризиків, прозорості алгоритмів та контролю якості. Проаналізовано національне регулювання, виявлено його переважно рамковий характер і залежність від загального освітнього та інформаційного законодавства. Виявлено ключові науково-практичні проблеми: відсутність спеціалізованих технічних регламентів для освітнього середовища, недостатня формалізація процедур оцінювання якості й безпечності інтелектуальних систем, обмеженість управління освітніми даними, ризики алгоритмічної упередженості, фрагментарність інтеграції ШІ в освітні програми та нерівномірний рівень цифрової готовності закладів вищої освіти.

Висновки. Доведено, що ефективне впровадження технологій ШІ у вищій освіті потребує переходу від фрагментарного регулювання до цілісної системи вимог, узгодженої з міжнародними стандартами, із чіткою формалізацією процедур оцінювання ризиків, якості та безпечності інтелектуальних систем.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням національних технічних регламентів застосування ШІ у вищій освіті, створенням уніфікованих методик оцінювання якості та безпечності інтелектуальних систем і емпіричним аналізом їх впливу на результати навчання та трансформацію освітніх практик.