Межі доброчесного використання технологій штучного інтелекту у навчальному і виховному процесі закладу освіти

Анотація

Стаття присвячена визначенню меж доброчесного використання технологій штучного інтелекту (генеративних мовних моделей, адаптивних навчальних систем, інструментів автоматизованого оцінювання) у навчальному й виховному процесах закладів загальної середньої, професійної та вищої освіти. Ціннісна рамка академічної доброчесності (шість фундаментальних цінностей ICAI) слугує системою координат, у якій визначається допустимість залучення ШІ залежно від навчальної мети, етапу діяльності та рівня освіти. Метою роботи є обґрунтування телеологічного принципу визначення меж (мета навчальної діяльності визначає межу допустимості ШІ), аналіз впливу ШІ на когнітивні механізми навчання та виховний вимір освіти, а також порівняльний огляд інституційних механізмів забезпечення цих меж. Методи: системний аналіз, компаративний аналіз нормативних документів та інституційних політик (ЮНЕСКО, Рада Європи, EU AI Act, Расселівська група, австралійська рамка, МОН України), синтез емпіричних даних когнітивної психології. Результати: обґрунтовано, що інструменти детектування AI-generated тексту є системно ненадійними (жоден із 14 досліджених не досяг точності 80 %), а підхід «детектувати та покарати» є педагогічно тупиковим; емпірично підтверджено ефект когнітивного аутсорсингу (зниження утримання знань на 11 п. п.); виявлено диспропорційний вплив ШІ на суб'єктифікацію; запропоновано типологію меж за етапами навчальної діяльності та рівнями освіти. Висновки: оптимальна модель для українських закладів освіти має ґрунтуватися на принципах адаптивності, прозорості, педагогічної обґрунтованості та ціннісної основи.