Взаємозв’язок між використанням адаптивних навчальних платформ і успішністю студентів в умовах змішаного навчання

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена інтенсивною цифровізацією вищої освіти та поширенням змішаного навчання, що актуалізує проблему забезпечення стабільної якості освітніх результатів за умов зростаючої неоднорідності академічних траєкторій студентів. Використання адаптивних навчальних платформ розглядається як інструмент підвищення успішності, однак їх реальна ефективність залишається дискусійною та потребує наукового обґрунтування.

Метою статті визначено встановлення та наукове обґрунтування характеру і сили взаємозв’язку між використанням адаптивних навчальних платформ і рівнем успішності студентів у змішаному навчанні.

Методи дослідження базуються на використанні теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу наукових джерел, структурно-функціонального підходу, а також логіко-аналітичного моделювання для виявлення взаємозв’язків між параметрами адаптивного навчального середовища та академічними результатами студентів.

У результаті дослідження проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності адаптивних навчальних платформ та їх функціональних можливостей у системі змішаного навчання. Визначено ключові фактори, що впливають на успішність студентів у цифровому освітньому середовищі, зокрема рівень персоналізації, когнітивну готовність, мотивацію та цифрову компетентність. Обґрунтовано методичні підходи до оцінювання ефективності адаптивних платформ на основі аналізу динаміки результатів і поведінкових показників. Виявлено основні наукові та практичні проблеми їх використання, серед яких обмежена валідність алгоритмів, розрив між аналітикою та педагогічною практикою, фрагментарність інтеграції та організаційні труднощі реалізації змішаного навчання. Доведено, що ефективність адаптивних платформ забезпечується за умов їх системної інтеграції в освітній процес та поєднання технологічних і педагогічних механізмів.

У висновках обґрунтовано, що підвищення успішності студентів досягається через впровадження персоналізованих навчальних траєкторій, використання аналітики освітніх даних та оптимізацію зворотного зв’язку. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням стандартизованих моделей оцінювання ефективності адаптивного навчання, емпіричною перевіркою різних типів персоналізації та вивченням їх впливу на довгострокову результативність і навчальну автономію студентів.