Цифровізація філологічної освіти як чинник формування нових мовних компетентностей

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією вищої освіти та трансформацією професійної діяльності сучасного філолога в умовах поширення цифрових комунікативних платформ, автоматизованих мовних систем і технологій штучного інтелекту. У сучасному освітньому просторі традиційна філологічна підготовка дедалі більше втрачає відповідність актуальним вимогам цифрового суспільства, оскільки не забезпечує системного формування компетентностей комп’ютерно-опосередкованої комунікації, інформаційно-аналітичної роботи з текстом, використання лінгвістичних корпусів та автоматизованого редагування ШІ-генерованого контенту. Особливої значущості проблема набуває в умовах масового використання студентами цифрових інструментів без належного розвитку професійної рефлексії та критичного аналізу цифрового контенту.

Метою статті є емпіричне дослідження впливу цифровізації філологічної освіти на формування нових мовних компетентностей студентів-філологів закладів вищої освіти.

Методи дослідження охоплюють аналіз наукової літератури, узагальнення сучасних підходів до цифрової трансформації мовної освіти, пілотне опитування 100 студентів-філологів одного зі столичних закладів вищої освіти України, а також методи математичної статистики, зокрема описову статистику, кореляційний аналіз і t-критерій Стьюдента.

Результати дослідження засвідчили наявність суттєвого розриву між інтенсивним використанням цифрових технологій у повсякденній діяльності та рівнем сформованості професійних цифрових компетентностей. Встановлено, що 87–93% студентів активно використовують месенджери, ChatGPT, онлайн-перекладачі та інші цифрові інструменти, проте лише 34% здатні аналізувати жанрові особливості цифрової комунікації, 28% – здійснювати мультимодальний аналіз текстів, а 26% – розпізнавати тексти, згенеровані штучним інтелектом. Найнижчі показники зафіксовано у сфері інформаційно-аналітичної компетентності: лише 15% студентів мають досвід роботи з лінгвістичними корпусами, 12% – використовують системи автоматичного аналізу мови, а 10% – інструменти кількісного аналізу мовних явищ. Водночас результати опитування продемонстрували високий рівень мотивації студентів до професійного опанування цифрових технологій: 88% респондентів визнають необхідність цифрових інструментів у діяльності сучасного філолога, 81% висловили бажання навчатися їх використанню, а 76% підтримують включення курсів роботи зі штучним інтелектом до освітніх програм. Статистичний аналіз підтвердив значущість виявлених розбіжностей між побутовим використанням цифрових засобів та професійною здатністю до їх критичного застосування.

У висновках констатовано, що стихійне використання цифрових технологій не забезпечує автоматичного формування професійних мовних компетентностей. Виявлено дефіцит навичок комп’ютерно-опосередкованої комунікації, інформаційно-аналітичної роботи з текстом і постадагування ШІ-генерованого контенту. Обґрунтовано необхідність цілеспрямованої інтеграції цифрових дисциплін, корпусної лінгвістики та методик критичного аналізу цифрових текстів у систему підготовки майбутніх філологів. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні методичних моделей формування нових мовних компетентностей, створенні критеріїв їх оцінювання та дослідженні ефективності інтеграції технологій штучного інтелекту у філологічну освіту.