КОМУНІКАТИВНО-ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА: ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ТА ТЕНДЕНЦІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Анотація

Мета статті полягає в теоретичному аналізі еволюції концепцій комунікативної та цифрової компетентностей у системі педагогічної освіти, виявленні тенденцій їхньої конвергенції та обґрунтуванні сутності комунікативно-цифрової компетентності сучасного педагога, зокрема майбутнього вчителя початкової освіти. Методи. Дослідження базується на комплексному історико-генетичному, порівняльному та теоретико-аналітичному підходах. Здійснено системний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів, міжнародних рамкових документів (DigComp, DigCompEdu, UNESCO ICT-CFT, UNESCO AI Competency Framework for Teachers), моделі TPACK та її оновлених варіантів. Використано методи концептуального синтезу, контент-аналізу та структурно-функціонального моделювання для обґрунтування процесу конвергенції компетентностей у контексті цифровізації освіти, впровадження штучного інтелекту та реформи «Нова українська школа». Результати. Прослідковано генезис понять «комунікативна компетентність» (від Д. Хаймса, М. Канале, Л. Бахмана до І. Зязюна) та «цифрова компетентність» (від комп'ютерної грамотності до цифрового громадянства й грамотності у сфері штучного інтелекту). Визначено ключові етапи еволюції: від технократичного до критично-соціального, від індивідуальних навичок до мережевої мультимодальної взаємодії. Обґрунтовано процес конвергенції обох компетентностей у якісно новий інтегрований конструкт – комунікативно-цифрову компетентність педагога. Виявлено її структурні компоненти: технологічний, комунікативно-мультимодальний, критико-рефлексивний, етико-правовий та AI-орієнтований. Показано вплив міжнародних рамок (особливо сфери «Комунікація та співпраця» в DigComp і DigCompEdu) та моделі TPACK на сучасну підготовку педагогів. Встановлено провідні тенденції розвитку компетентностей в умовах генеративного штучного інтелекту та реформи «Нова українська школа». Висновки. У сучасних умовах відбувається становлення комунікативно-цифрової компетентності як стрижневої професійної характеристики педагога, що забезпечує ефективну педагогічну взаємодію в цифровому середовищі, створення мультимодальних навчальних матеріалів, критичне оцінювання AI-контенту та формування цифрового громадянства здобувачів. Перспективними напрямами є адаптація міжнародних рамок до національного контексту, розроблення динамічних рівневих моделей оцінювання та інтеграція комунікативно-цифрового компонента в освітні програми підготовки майбутніх учителів початкової школи. Результати дослідження підтверджують необхідність цілісного підходу до формування цієї інтегрованої компетентності як умови якісної трансформації педагогічної освіти.