Норма і порушення мовлення у дітей дошкільного віку як предмет наукових досліджень

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми розмежування вікової норми та порушень мовлення в дітей дошкільного віку в контексті сучасних наукових досліджень. Актуальність теми зумовлена розмитістю критеріїв між нормативним мовленнєвим розвитком, затримкою темпів мовленнєвого розвитку та власне порушеннями мовлення, що призводить до ризиків гіпердіагностики (коли вікові варіації помилково кваліфікують як порушення) та гіподіагностики (коли справжнє порушення тривалий час спостерігають під виглядом вікових особливостей). Мета статті – на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел теоретично обґрунтувати критерії розмежування норми, затримки темпів мовленнєвого розвитку та порушень мовлення в дітей дошкільного віку, а також визначити практичні орієнтири для педагогів ЗДО щодо спостереження за мовленням дошкільників та скеровування їх до вчителів-логопедів, у разі потреби. У процесі дослідження застосовувалися методи аналізу й синтезу наукової літератури, порівняння та узагальнення результатів попередніх наукових напрацювань. Результати. Проаналізовано сучасні підходи до розуміння норми мовлення як динамічної варіативної системи. Схарактеризовано феномен «дитячих інновацій» як маркер нормативного мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, який засвідчує активне засвоєння мовних моделей та граматичної системи рідної мови. Виокремлено критерії розрізнення норми, затримки темпів мовленнєвого розвитку та порушень мовлення: тип помилок, динаміка розвитку, стан імпресивного мовлення, соціально-комунікативна активність, наявність «дитячих інновацій», вплив збагаченого мовленнєвого середовища на мовлення дитини. Подано авторське визначення понять «порушення мовлення в дітей дошкільного віку» – стійке відхилення від вікової мовленнєвої норми, що виявляється у вибірковому порушенні окремих компонентів мовлення (фонетичного, фонетико-фонематичного, лексичного, граматичного) або в їх системному недорозвитку та може зумовлювати труднощі пізнавальної діяльності, комунікації й соціалізації дитини, супроводжуватися вторинними відхиленнями розвитку немовленнєвих функцій і, як правило, потребує цілеспрямованого корекційного впливу; та «затримка темпів мовленнєвого розвитку» – перехідний, динамічний стан, що відображає відставання від вікових норм у формуванні мовлення дитини раннього і дошкільного віку без чітко виражених системних порушень його структури і, за сприятливих умов, може бути подоланий завдяки цілеспрямованому педагогічному впливу. Розроблено систему практичних критеріїв спостереження за мовленням дітей, яка дає змогу вихователям закладів дошкільної освіти здійснювати первинну диференціацію стану мовленнєвого розвитку вихованців та своєчасно визначати потребу в консультації вчителя-логопеда. Висновки. Відсутність уніфікованих критеріїв до оцінювання мовленнєвого розвитку дошкільників створює труднощі у визначенні вікової норми та проявів порушень мовлення. Запропоновані в статті критерії спостереження за мовленням дітей дошкільного віку дозволяють вихователям ЗДО  оцінювати стан мовлення вихованців та скеровувати їх, у разі потреби, до вчителів-логопедів.