Медіативний потенціал соціокультурної компетентності у сучасній освіті

Анотація

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні медіативного потенціалу соціокультурної компетентності як наукового конструкту та емпіричній верифікації його структурних компонентів в умовах сучасної вищої освіти в контексті зростаючої соціокультурної різноманітності учасників освітнього процесу. Дослідження реалізовано із застосуванням комплексу методів: теоретичного аналізу та систематизації зарубіжних концепцій міжкультурної компетентності (моделі М. Байрама, Д. Деардорф, М. Беннетта, К. Крамш); авторського анкетування (48 тверджень за шкалою Лайкерта, α Кронбаха = 0,83) на вибірці 187 осіб (142 студенти педагогічних спеціальностей та 45 викладачів трьох закладів вищої освіти); структурованого спостереження за навчальними взаємодіями в полікультурних групах (16 аудиторних занять); методів описової статистики. Визначено чотири структурні компоненти медіативного потенціалу соціокультурної компетентності: культурна толерантність, міжкультурна емпатія, комунікативна гнучкість та ціннісно-смислова рефлексія. Емпірично встановлено, що медіативний потенціал у студентів педагогічних спеціальностей сформований на помірному рівні, тоді як у викладачів він є більш вираженим. Найбільші відмінності між групами пов’язані з рівнем ціннісно-смислової рефлексії, яка також виявляє зв’язок з ефективністю медіативної взаємодії. Соціокультурна компетентність є не лише комунікативним, а й конфліктологічним ресурсом особистості. Її медіативний потенціал може бути цілеспрямовано розвинений через відповідні організаційно-педагогічні умови: служби шкільного примирення, міжкультурні освітні проєкти, інтеграцію медіативних технік у навчальні дисципліни та програми підготовки педагогів з акцентом на розвитку рефлексивного компонента.