Цивілізаційні візії в історико-педагогічних студіях українських вчених радянської доби (1920–1980-ті рр.)

Анотація

У статті представлено результати дослідження латентних цивілізаційних візій в історико-педагогічних студіях українських учених радянської доби (1920–1980-ті рр.). На основі залучення широкого кола праць істориків педагогіки розкрито особливості формування та функціонування цивілізаційних уявлень у межах ідеологічно зумовленого наукового дискурсу. Встановлено, що попри домінування формаційного підходу, у текстах дослідників імпліцитно простежуються цивілізаційні маркери, пов'язані з осмисленням дихотомії «Схід – Захід», ролі Росії/СРСР у світовому історичному процесі та місця української педагогічної традиції у ширшому культурному контексті. З'ясовано, що у 1920-х рр. в історико-педагогічній думці ще зберігалися елементи відкритості до західноєвропейського досвіду, тоді як із 1930-х рр. формується виразний антизахідницький наратив, який досягає апогею у післявоєнний період. Доведено, що важливими складниками радянських цивілізаційних конструкцій стали ідеї слов'янської єдності та російського месіанізму, які виконували функцію ідеологічної легітимації провідної ролі СРСР. Водночас виявлено амбівалентність оцінок Заходу, що проявлялася у поєднанні критики з визнанням його значення як джерела марксистської теорії та окремих культурних впливів. Методологічною основою дослідження виступили цивілізаційний підхід, принципи історизму, системності, методи історіографічного аналізу, контент-аналізу та дискурс-аналізу, що дозволило реконструювати приховані смислові структури українського історико-педагогічного наративу окресленого періоду. Наукова новизна полягає у виокремленні та системному аналізі цивілізаційних візій як важливого, але недостатньо дослідженого компонента української історико-педагогічної думки радянського періоду.