ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НАДАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ВЕТЕРАНАМ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено інституційне середовище надання реабілітаційних послуг ветеранам в Україні крізь призму неоінституціонального підходу Д. Норта та Е. Остром. Розмежовано поняття «інституція», «інституційне середовище» та «інституційна спроможність» стосовно системи реабілітації учасників бойових дій, що дало змогу зафіксувати розрив між формальними правилами та реальною здатністю системи виробляти бажаний суспільний результат. Проаналізовано нормативно-правову базу, зокрема Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» № 1053-IX, який запровадив мультидисциплінарну реабілітаційну команду на чолі з лікарем фізичної та реабілітаційної медицини, перелік фахівців із реабілітації та триетапну модель реабілітаційного процесу відповідно до біопсихосоціальної рамки ВООЗ. Виявлено структурні суперечності інституційної архітектури: дублювання повноважень між Міністерством охорони здоров'я, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством соціальної політики, відсутність єдиного реєстру індивідуальних потреб і наскрізного case-менеджменту, негнучкість 14-денного циклу оплати реабілітаційних послуг через Програму медичних гарантій. Здійснено порівняльний аналіз моделей ветеранської реабілітації США (Polytrauma System of Care), Ізраїлю (безстрокове право на реабілітацію), Хорватії (повоєнне масштабування за кошти ЄС) та Великої Британії (Armed Forces Covenant) з метою визначення елементів, адаптовних до українського контексту децентралізації й обмежених ресурсів. Обґрунтовано авторську позицію щодо оптимальності гібридної моделі інституційного середовища, яка поєднує централізовану координацію стандартів і акредитації з децентралізованим наданням послуг у громадах та обов'язковим наскрізним case-менеджментом на цифровому хребті. Визначено ключові виклики воєнного періоду, зокрема безпрецедентний масштаб потреби (понад 1,3 млн осіб зі статусом учасника бойових дій), кадровий дефіцит фізичних терапевтів, ерготерапевтів і психотерапевтів бойової травми, а також структурну негнучкість моделі фінансування.