ПІДГОТОВКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО В УМОВАХ ВІЙНИ: ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У статті досліджено процес підготовки військовослужбовців Збройних Сил України за стандартами НАТО в умовах повномасштабної війни з Російською Федерацією. Розмежовано поняття «військова освіта», «професійна військова підготовка» та «навчання» у контексті доктринальної традиції Альянсу та Bi-SC Directive 075-007. Проаналізовано архітектуру стандартизації НАТО у сфері військової освіти, зокрема MC 0458/4, Generic Officer PME Reference Curriculum та NATO Leadership Development Concept. Здійснено порівняльний аналіз досвіду імплементації стандартів НАТО у системах військової освіти Польщі, країн Балтії та Грузії, що дав три якісно різні моделі інституційної трансформації. Розкрито трансформацію системи підготовки ЗСУ протягом 2022–2025 років, включаючи перехід від багаторівневої радянської моделі до курсової L-системи (L-1A, L-1B, L-1C, L-2), реформу базової загальновійськової підготовки з її шістьома редакціями та міжнародні програми Interflex і EUMAM Ukraine. Досліджено впровадження інноваційних освітніх технологій: VR/AR-симуляторів бойових дій, підготовки операторів безпілотних авіаційних систем у понад 30 сертифікованих школах, кібербезпекових навчань Locked Shields. Проаналізовано механізми забезпечення якості військової освіти в контексті програми DEEP та подвійної акредитації за стандартами НАЗЯВО і НАТО, а також мовну підготовку за STANAG 6001 з виявленням розриву між фактичним рівнем SLP 2 та необхідним SLP 3. Визначено інституційні та ресурсні передумови сертифікації національної військової освіти за стандартами НАТО з вересня 2026 року. Виявлено чотири системні суперечності: швидкість проти якості, формальна імплементація проти культурної зміни, технологічні інновації проти інфраструктурних обмежень, інституційна тяглість проти кадрової ротації. Обґрунтовано перспективи перетворення України на регіонального експортера військово-освітньої експертизи до 2030 року.