Взаємозв’язок рухової активності та рівня стресу в студентів технічного університету в умовах війни

Анотація

У статті обґрунтовується необхідність вивчення рівня стресу серед студентів, які перебувають у зонах збройних конфліктів або під їх непрямим впливом. Затяжний характер військових дій в Україні, руйнування інфраструктури, вимушене переміщення та хронічне психоемоційне навантаження створюють безпрецедентні ризики для психічного здоров'я. За даними ВОЗ (2025), близько 9,6 млн українців перебувають у групі ризику розвитку психічних розладів, з яких 3,9 млн мають симптоми середнього та тяжкого ступеня.

Особливу вразливість демонструє студентська молодь, яка зазнає поєднаної дії кількох стресорів: загрози безпеці, інтенсивного навчального навантаження, інформаційного навантаження.

У мирний час фізична активність є ефективним фактором зниження стресу, проте в умовах тривалої психоемоційної напруги, спричиненої реальними загрозами безпеці, її значення та обсяг можуть змінюватися.

Мета. Виявити статистичний взаємозв'язок між рівнем стресу та обсягом тижневої рухової активності, вивчити самооцінку здоров'я, динаміку стресу, а також визначити основні симптоми та наслідки стресу у студентів в умовах воєнної години.

Методи. Дослідження проведено у січні–березні 2025 року на базі Харківського національного університету радіоелектроніки. Використані онлайн-анкетування (Google Forms), методи математичної статистики, критерій Пірсона (χ²) та коефіцієнт Крамера (V). Вибірка – 3430 студентів 1–5 курсів (72,6% юнаків, 27,4% дівчат, середній вік 19,4±1,8 року).

Результати. 44,8% респондентів погіршилися, не змінилося 46,6%, 8,5% покращало. 30% студентів окреслили свій рівень фізичної підготовки як низький, 52,2% – як середній, 17,2% – як високий. Низький рівень стресу виявлено у 15%, середній – у 49%, високий – у 36%; стрес продовжує зростати у 38,6% опитаних, залишається на тому ж рівні 46,3% і 15,4% не змінюється.

Провідні стресові фактори: військова ситуація (64,1%), проблеми з навчанням (62,6%) та фоновий стрес (53,0%). Основні наслідки стресу: відсутність сил і мотивації (51,4%), хронічна втома (39,8%) та тривожність (35,7%). Критерій Пірсона підтвердив статистично значущий зв'язок між стресом та руховою активністю (χ² = 178,05, df = 4, p < 0,001). Коефіцієнт Крамера (V = 0,218) свідчить про середню силу зв'язку. Виявлено тенденцію: збільшення рухової активності супроводжується зниженням стресу. Найвищий стрес – у групі з низькою активністю (1–6 рік/тиждень), найнижчий – у групі з високою активністю (11+ рік/тиждень).

Висновки. Аналіз засвідчив статистично значущий взаємозв'язок між стресом та руховою активністю. Обґрунтовано необхідність диференційованого підходу: для групи з низькою активністю (майже половина вибірки) доцільно розробити 20-хвилинні комплекси вправ для виконання вдома; студентам із середньою та високою активністю рекомендувати розминку на вулиці чи стадіоні у періоди без тривог. Рухова активність є ключовим індикатором психологічної стійкості студентів в умовах війни.