ЦИФРОВА РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ТА МОДЕЛІ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Анотація

Мета. У статті обґрунтовано теоретичні та практичні засади формування цифрової резильєнтності майбутніх учителів початкових класів засобами моделей змішаного навчання. Цифрову резильєнтність потлумачено як інтегративну професійно значущу якість педагога, що поєднує цифрову компетентність зі здатністю зберігати продуктивність, емоційну рівновагу та готовність до навчання в умовах нестабільного, технологічно насиченого й кризового освітнього середовища. Методи. Дослідження спирається на аналіз нормативно-правових документів і наукових публікацій 2021–2026 рр. із проблем цифрової трансформації освіти, резильєнтності педагога та змішаного навчання, а також на узагальнення практичного досвіду підготовки вчителів початкової школи. Застосовано методи теоретичного аналізу, синтезу, порівняння, систематизації та моделювання. Результати. Запропоновано структурно-функціональну модель цифрової резильєнтності майбутнього вчителя початкових класів, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивно-операційний, емоційно-адаптивний та рефлексивно-розвивальний компоненти. Здійснено порівняльний аналіз моделей змішаного навчання (ротаційної, гнучкої, самостійного змішування та збагачено-віртуальної) за критеріями їх придатності для підготовки вчителя початкової школи. Визначено критерії, показники й рівні сформованості цифрової резильєнтності та обґрунтовано шляхи подолання типових викликів її формування. Висновки. Формування цифрової резильєнтності майбутніх учителів початкових класів є системним процесом, що потребує поєднання адаптивних моделей змішаного навчання, цілеспрямованого розвитку емоційно-вольового компонента та рефлексивного супроводу. Перспективним напрямом є розроблення й апробація діагностичного інструментарію та проєктування індивідуальних освітніх траєкторій студентів на засадах змішаного навчання.