Лідерські стилі та відповідні типові висловлювання-маркери для комунікації

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби ЗВО в ефективних механізмах управління, здатних забезпечити узгоджену взаємодію всіх суб'єктів освітньої діяльності. У сучасних умовах особливої значущості набуває реалізація та комбінування різних стилів лідерства з урахуванням ефективності комунікації, що сприяє оптимізації функціонування ЗВО, координації діяльності структурних підрозділів і посиленню візійного управління. Розуміння специфіки застосування різних стилів лідерства розширює управлінські можливості керівника та підвищує результативність його професійної діяльності. Увага акцентована на тому, що в розвідці поняття «стилі лідерства» тлумачиться як сукупність способів впливу на особистість / групу / колектив, а також підходів, спрямованих на підвищення мотивації та залученості учасників освітнього процесу до спільної діяльності. Досліджено класифікації лідерських стилів, які можуть застосовуватися суб'єктами освітньої діяльності. Зазначено чинники, які зумовлюють адаптацію та трансформацію стилів лідерства в управлінській практиці. Окремо винесено типові висловлювання-маркери, характерні різним лідерським стилям, як-от: 1) інструктивні, регулятивні / директивні, оціночні / контрольні, імперативні (автократичному стилю); 2) інструктивні / процедурні, регулятивні, організаційні, формалізовані, документування (бюрократичному стилю); 3) мотивувальні / інспіраційні, емпатійні / ціннісно-орієнтовані, кооперативні, персоналізовані (харизматичному стилю); 4) кооперативні, мотивувальні, організаційні, комунікативно відкриті (демократичному стилю); 5) делегування, регулятивні, організаційні, консультативні (ліберальному стилю); 6) інструктивні, оціночні / мотивувальні, регулятивні (транзакційному стилю); 7) орієнтації на спільну мету, командну взаємодію, апеляцію до цінностей, підтримку розвитку та самореалізації учасників освітнього процесу, зосередженості на довгострокову перспективу (трансформаційному стилю); 8) стратегічного бачення розвитку, управлінської ефективності, адаптації до умов невизначеності, забезпечення конкурентоспроможності закладу освіти, реалізації ресурсної ролі лідера (стратегічному стилю); 9) актуалізації спільних цінностей, відповідальності, взаємної довіри та натхнення, орієнтування учасників на єдність цілей і колективну взаємодію (ідейному стилю); 10) підтримки, довіри, спрямування на розвиток потенціалу особистості, конкретизації цілей, стимулювання рефлексії та забезпечення усвідомленого професійного зростання (наставницькому стилю); 11) залученості учасників до спільного обговорення / ухвалення рішень, відкритості до різних позицій, орієнтації на пошук компромісу, делегування повноважень, узагальнення / фіксації результатів (демократичному стилю); 12) підкреслення терміновості, чіткості вимог, відповідальності, необхідності змін, рішучості дій, контролю, перевірки та активізації команди (радикальному стилю); 13) акцентування на спільній діяльності, координації дій, досягненні результату, взаємній підтримці та поточного контролю виконання (командному стилю). Зроблено висновок про залежність динамічності стилю лідерства від комунікації.