Розвиток мультикультурної та соціальної толерантності як важлива передумова підготовки магістрів-психологів до викладацької діяльності

Анотація

Сучасний психолог, педагог працюють у мультикультурному середовищі: з дітьми, дорослими, колегами різних національностей, різного віросповідання, різного культурного рівня тощо. У світі збільшується також кількість складних, непередбачуваних ситуацій, які можуть дезорганізувати діяльність людини. У зв'язку з цим актуальним є вивчення толерантності як важливої складової професійної діяльності фахівців соціономічної сфери.

Метою даної статті є дослідження мультикультурної та соціальної толерантності як важливої складової викладацької діяльності магістрів-психологів.

Завдання даної роботи полягали у визначенні значення та дефінітивному аналізі ключового конструкту – «мультикультурна та соціальна толерантність».

Для вирішення завдань дослідження використовувався комплекс методів: теоретичний аналіз та синтез ідей, результатів, теоретичних тверджень, розкритих у психолого-педагогічній літературі; узагальнення та систематизація результатів наявних досліджень з означеного питання.

Результати дослідження. Визначено, що толерантність – багатоаспектний, багаторівневий феномен, який може виявлятися в різних формах, тому в науковій літературі це поняття в залежності від контексту наповнюється специфічним змістом. Можна відстежити загальні тенденції розуміння толерантності як прояву терплячості до інокультури, інакомислення, іншої віри.

Представлено дефініційний аналіз феномену «толерантність» в межах педагогічної взаємодії. Окреслено найбільш важливі характеристики, що відбивають психологічні та етичні аспекти людських відносин та визначають образ толерантної особистості.

На основі аналізу наукової літератури представлено власний погляд  щодо визначення конструкту «мультикультурна та соціальна толерантність» та визначено основні компоненти, що знаходяться у взаємозв'язку та взаємозалежності: когнітивний, перцептивно-афективний, поведінковий.

Висновки. Визначено, що найважливішою умовою, яка забезпечує своєрідність взаємодії в педагогічному процесі, є характер відносин, що складається між усіма його учасниками. Серед усього різноманіття відносин центральне місце посідає толерантне ставлення, в якому виражається міра прийняття людини та терпіння з боку педагога у ситуаціях, коли особистість  не відповідає вимогам та очікуванням.

Толерантність розглядаємо як ключову компетенцію особистості педагога, яка актуалізується в ситуаціях розбіжності поглядів, думок, оцінок, вірувань, поведінки людей, що виникає на основі функціонування механізмів терпіння та прийняття й тісно взаємопов'язана з орієнтованістю на особистісну модель взаємодії, емоційною стійкістю, співпрацею та іншими особистісними характеристиками педагога.