Позитивне ставлення до природи як результат формування природничо-екологічної компетентності у дітей дошкільного віку

Анотація

Мета статті полягає в обгрунтуванні позитивного ставлення до природи як результату формування природничо-екологічної компетентності у дітей дошкільного віку та конкретизується  у завданнях  наукового  пошуку: проаналізувати сучасні підходи до екологічної освіти та виховання дітей дошкільного віку; схарактеризувати феномен природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку та позитивного ставлення до природи; довести, що позитивне ставлення до природи є результатом сформованості природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку. Для розв’язання поставлених завдань використано методи: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація науково-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження, що вможливило уточнення ключових понять та формулювання власного розуміння досліджуваних термінів. Основні результати свідчать про вагомість позитивного ставлення дитини дошкільного до природи, яке є бажаним результатом процесу формування природничо-екологічної компетентності. На основі вивчення наукових джерел представлено власне розуміння понять «природничо-екологічна компетентність дитини дошкільного віку» та «позитивне ставлення дитини дошкільного віку до природи». Природничо-екологічну компетентність дитини дошкільного віку визначено як інтегровану якість особистості, що визначає здатність будувати гармонійні відносини з природою, в основі яких – ціннісне ставлення до неї, використовувати набуті екологічні знання, уміння і навички які сприяють природодоцільній поведінці, дбайливому ставленню до навколишнього світу. Позитивне ставлення дитини дошкільного віку до природи протрактовано як емоційну прихильність до навколишнього світу, довкілля, розуміння значення природи у житті людей та бажання зберегти її багатства. У висновках констатовано, що вітчизняні наукові студії приділяють належу увагу досліджуваній проблемі, актуальність якої посилюється гострими викликами сьогодення. Акцентовано увагу на тому, що позитивне ставлення дитини до природи є прямим наслідком сформованості природничо-екологічної компетентності. Цей процес є надзвичайно вагомим для становлення гармонійної особистості, здатної цінувати і берегти навколишній світ.