Методичні втрати як складник освітніх втрат

Анотація

У статті описано проблему освітніх втрат, які з’явилися та поглибились у зв’язку з порушенням освітнього процесу через пандемію КОВІД-19 та повномасштабне російське вторгнення в Україну. Проаналізовано окремі дослідження щодо вищезазначеної проблеми, зокрема звернено увагу на різновиди втрат, розуміння їх змісту та способів надолуження. Виокремлено методичні втрати, які, на думку авторів, є ключовими, оскільки саме педагог сьогодні в центрі освітніх втрат, адже саме він діагностує їх, обирає способи надолуження, визначає результати учнів після здійсненої роботи щодо подолання тих чи тих втрат. Зауважено, що втрати в освітньому процесі, зокрема методичні, пов’язані зі зміною форми здобуття освіти, переведення закладів з очного на дистанційне та змішане навчання, нестабільні умови організації освітнього процесу (повітряні тривоги, вимкнення електроенергії, перебої в роботі Інтернету), негативно вплинули на результати професійної діяльності вчителів. Запропоновано такі види методичних втрат (1. Втрати, пов’язані  з особистістю педагога, зокрема його професійним вигоранням, зниженою мотивацією, втраченою психолого-емоційною рівновагою. 2. Втрати, пов’язані з фаховим рівнем педагога та якістю здійснення ним професійної діяльності) і групи за компетентностями (1. Професійні компетентності, які були сформовані у педагогів, але внаслідок певних причин (COVID-19, воєнний стан) їх рівень знизився чи майже втратився. 2. Професійні компетентності, якими педагоги мали б оволодіти на певному етапі професійної діяльності, однак унаслідок вищезгаданих причин їх не було сформовано). Наголошено, що методичні втрати – це втрата рівня професійних компетентностей учителя (відповідно до професійного стандарту), необхідних для ефективного здійснення педагогічної діяльності та досягнення очікуваних результатів навчальної діяльності здобувачів освіти. Зазначено, надолуження методичних втрат спрямоване на вдосконалення професійних компетентностей педагога, зокрема розвиток його практичних умінь та навичок щодо 1) здійснення самоосвіти, самоорганізації, самоактивізації, самомотивації, 2) попередження професійного вигорання через пошук балансу між роботою та відпочинком, 3) організації праці на партнерських засадах, 4)  інтеграції знань із різних освітніх галузей, 5) адаптації навчальних стратегій до індивідуальних потреб здобувачів освіти тощо.