Кліматична компетентність у науково-педагогічному дискурсі: понятійний аналіз і концептуальні орієнтири

Анотація

У статті розглянуто поняття кліматичної компетентності в науково-педагогічному контексті, здійснено концептуальний аналіз його термінологічного апарату. Проведено термінологічний аналіз понять «кліматична освіта» та «кліматична компетентність», визначено їх взаємозв’язки та особливості застосування в освітньому процесі. Здійснено порівняльну характеристику кліматичної та кліматологічної освіти, а також проаналізовано підходи до концепту «кліматичної освіти» у зарубіжних джерелах, розглядаючи її у трьох аспектах — як «процес», «результат» і «систему». У дослідженні використано методи якісного аналізу, зокрема порівняльний аналіз, контент-аналіз та систематизацію. Визначено, що здобуття кліматичної освіти є інтегрованим процесом у системі професійної освіти (формальної, неформальної та інформальної), спрямованим на формування кліматичної компетентності майбутніх педагогів. Кліматична компетентність охоплює здатність застосовувати знання про зміну клімату, адаптаційні стратегії та методи пом’якшення її наслідків з урахуванням етичних принципів та особистої відповідальності. Формування цієї компетентності передбачає подолання хибних стереотипів і переконань про природу зміни клімату, розвиток навичок критичного аналізу інформації в медіапросторі, ефективну комунікацію з питань зміни клімату, а також стимулювання переходу до екологічно свідомого способу життя, як у повсякденній, так і в професійній діяльності.

Наголошується на важливості формування кліматичної компетентності майбутніх учителів закладів загальної середньої освіти, що сприятиме ефективній реалізації наскрізних змістових ліній Нової української школи, зокрема «Екологічна безпека та сталий розвиток» і «Громадянська відповідальність».