Основні чинники розвитку медіаційних навичок вчителя іноземної мови у післядипломній освіті

Анотація

Одним із основних завдань вітчизняної післядипломної освіти, що забезпечує умови для неперервного професійного зростання педагога, є надання якісних освітніх послуг вчителям, які враховують актуальні виклики сьогодення у різних освітніх галузях. Зокрема, удосконалення професійної компетентності вчителів іноземної мови має обов’язково передбачати розвиток їх медіаційних умінь, які є важливими для ефективного налагодження міжкультурної комунікації. Мета статті полягає у визначенні певних дієвих чинників розвитку навичок вчителя-медіатора у післядипломному навчанні. Зокрема, матеріал статті знайомить із деякими аспектами навчальної стратегії медіації в контексті навчання іноземної мови, ураховуючи  основні положення Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти та сучасні наукові дослідження. У статті названі основні точки перетину медіації та вивчення іноземної мови, охарактеризовано окремі сфери медіації у навчальному середовищі та відповідні їм види навчальної діяльності. Доведено, що у процесі медіації відбувається переосмислення мовленнєвої діяльності зі зміщенням акценту від звичних видів мовленнєвої діяльності  (читання, письмо, говоріння, аудіювання)  до грунтовнішого розуміння взаємодії мовця з мовою (рецепція, продукція, інтеракція, медіація) та  описано чотири основні моделі комунікації. Також наведено класифікацію видів медіації і представлено приклади конкретних вправ для їх розвитку у післядипломному навчанні вчителів іноземної мови. Крім цього,  у статті обгрунтовано взаємозв’язок різних типів та стратегій медіації у навчанні мови із розвитком життєвих компетентностей особистості та визначені конкретні уміння і навички педагога-медіатора з відповідними  видами його навчальної діяльності на курсах підвищення кваліфікації. Також акцентовано увагу на системі дескрипторів медіації, запропонованої ЗЄР, як важливої для здійснення оцінювання досягнень в опануванні іноземною мовою.