Стійкість спеціальної працездатності у веслуванні: системний підхід до функціонального моделювання та програмування
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.15311816Ключові слова:
веслування академічне, спеціальна працездатність, стійкий функціональний стан, індивідуалізація навантажень, моделювання, програмування тренувального процесу, фазна структура дистанціїАнотація
Мета дослідження – обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність програмно-структурного підходу до функціонального забезпечення стійкості спеціальної працездатності веслувальників академічного стилю шляхом впровадження індивідуалізованих тренувальних програм, побудованих на принципах контролю, моделювання і фазної організації змагальної діяльності на дистанції 2000 м. Об’єкт дослідження – процес функціонального забезпечення спеціальної працездатності спортсменів високої кваліфікації в академічному веслуванні. Предмет дослідження – індивідуалізовані методичні та програмні підходи до розвитку стійкості спеціальної працездатності веслувальників на основі аналізу динаміки ергометричних, фізіологічних і біохімічних показників у фазах змагальної дистанції. Для досягнення поставленої мети та розв’язання дослідницьких завдань у роботі були використані методи: теоретичний аналіз, системний підхід, емпіричне спостереження, порівняльний аналіз, моделювання, програмування тренувального процесу. Результати дослідження. Змагальна дистанція 2000 м у веслуванні академічному характеризується фазною структурою навантаження, що вимагає специфічного функціонального забезпечення на кожному етапі. Встановлено, що стійкість спеціальної працездатності визначається ефективністю компенсаційних механізмів, реактивністю кардіореспіраторної системи та здатністю до підтримання стабільної потужності в умовах зростаючої втоми.. Інтеграція контролю, моделювання та програмування тренувального процесу дозволила розробити концептуальну модель функціонального забезпечення, що забезпечує високий рівень надійності спеціальної працездатності в умовах фазної навантажувальної динаміки. Висновки. Запропонований програмно-структурний підхід сприяє формуванню цільової адаптації до фазної динаміки змагальної діяльності та забезпечує підвищення ефективності індивідуалізованого тренувального процесу, орієнтованого на розвиток стійкого функціонального стану спортсменів. Результати можуть бути використані для вдосконалення підготовки спортсменів високої кваліфікації, зокрема в умовах підвищеної щільності календаря змагань, коли функціональна стійкість стає визначальним чинником стабільності спортивного результату.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.