Цифрова компетентність майбутніх учителів початкових класів: потенціал інструментів на основі штучного інтелекту

Анотація

У статті розкрито актуальність формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у контексті стрімкої цифровізації освіти та інтеграції інструментів на базі штучного інтелекту (ШІ). Підкреслюється, що цифрова компетентність є не лише складовою професійної готовності педагога, а й базисом для створення сучасного, ефективного та інклюзивного освітнього середовища. Дослідження спрямоване на аналіз можливостей ШІ-інструментів у підготовці вчителя, а також на вивчення ставлення здобувачів освіти до цифровізації та використання технологій ШІ у педагогічній діяльності.

Результати емпіричного дослідження засвідчили, що більшість студентів усвідомлюють важливість цифрових технологій у професійній діяльності, зокрема — в організації навчання, здійсненні оцінювання та взаємодії з учнями. Зростаючий інтерес до новітніх цифрових рішень зумовлює потребу у формуванні не лише технічних умінь, а й цілісної цифрової педагогічної культури, що охоплює критичне мислення, етичну свідомість та здатність до педагогічної рефлексії.

Особливу увагу приділено аналізу використання генеративних ШІ-моделей (наприклад, ChatGPT, Microsoft Copilot, Diffit) у підготовці студентів. Доведено, що ці інструменти суттєво підвищують ефективність навчання, сприяють створенню власних цифрових освітніх продуктів, а також оптимізують рутинні педагогічні завдання. Здатність студентів критично оцінювати доцільність впровадження цифрових інструментів з урахуванням вікових особливостей учнів та цілей навчання свідчить про формування усвідомленої цифрової компетентності.

У статті обґрунтовано, що інструменти ШІ в освітньому процесі виконують подвійну функцію — як засіб навчання і як об’єкт засвоєння. Майбутні вчителі мають опанувати як методику використання ШІ, так і принципи його етичного, безпечного й педагогічно доцільного застосування. Системна інтеграція ШІ-технологій у зміст фахової підготовки, проєктна діяльність студентів, розвиток рефлексивного мислення — є ключовими умовами ефективного формування цифрової компетентності.

Окремо акцентовано, що ШІ-інструменти сприяють підвищенню професійної мобільності, автономності та стресостійкості майбутніх педагогів, що є особливо важливим в умовах сучасних криз — зокрема війни, освітньої нестабільності та перенавантаження вчителів. У цьому контексті цифрові технології розглядаються як ресурс підтримки, гнучкості та інноваційного оновлення системи підготовки вчителів.

У перспективі подальші дослідження мають бути зосереджені на вивченні особистісних і професійних змін, що відбуваються в майбутніх педагогів під впливом використання ШІ-технологій. Це дозволить удосконалити педагогічну освіту відповідно до викликів цифрової трансформації та забезпечити ефективне впровадження інновацій у початкову школу.