Історіографія становлення та розвитку закладів вищої художньо-мистецької освіти в Україні (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.)

Анотація

Мета статті є здійснення цілісного історіографічного аналізу наукових праць, присвячених становленню та розвитку закладів вищої художньо-мистецької освіти в Україні (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.), з метою виявлення основних етапів дослідження проблеми, провідних наукових підходів і невирішених аспектів. Методологічну основу дослідження становлять: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та проблемно-хронологічний методи, а також загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення, що забезпечили цілісне історіографічне осмислення проблеми. Результати. У результаті історіографічного аналізу встановлено поетапний характер наукового осмислення становлення на розвитку закладів вищої художньо-мистецької освіти в Україні (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.).З’ясовано, що еволюція досліджень зумовлювалася суспільно-політичними та культурно-освітніми трансформаціями. Висновки. Ретроспективний аналіз джерельної бази засвідчив, що художньо-культурні процеси в Україні перебували в тісному діалектичному зв’язку з глобальними та національними освітніми трансформаціями. Це зумовило формування нових духовно-ціннісних орієнтирів та відіграло детермінуючу роль у генезі мистецької освіти. Розвиток вітчизняної художньо-мистецької школи має виражений етапний характер: перший етап (початок ХХ ст. – 1991 р.) – період інституційного становлення та методологічного пошуку в умовах складних соціокультурних і політичних детермінант; другий період (з 1991 р. – дотепер), що складається з чотирьох етапів – фаза системної модернізації та розбудови суверенної моделі освіти, зорієнтованої на інтеграцію в європейський простір, оновлення змістових констант навчання та уніфікацію із загальноєвропейськими освітніми стандартами.