Здоров’язбережувальна компетентність педагога як основа компетентнісного підходу в сучасному освітньому процесі

Автор(и)

  • Марія Цуркан професор кафедри психології та філософії Буковинського державного медичного університету, професор кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою комунального закладу «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», доктор педагогічних наук, професор https://orcid.org/0000-0003-2866-1743
  • Анна-Христина Лясковська старший викладач кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою комунального закладу, «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області»
  • Ірина Харовська учитель української мови та літератури Чернівецької гімназії № 5 «Інтеграл»

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.14834426

Ключові слова:

здоров’я, здоров’язбережувальна компетентність, освітній процес, учасники освітнього процесу, компетентнісний підхід

Анотація

Обгрунтовано, що одним із пріоритетних підходів до навчання в сучасному освітньому процесі є компетентнісний підхід, спрямований на формування та розвиток особистості, яка готова до успішної самореалізації в житті. Підкреслено, що впровадження компетентнісного підходу як у загальній середній, так і у вищій та післядипломній освіті, забезпечує вироблення загальних і спеціальних (фахових / професійних) компетентностей, що так само гарантує високий рівень професійної та суспільної діяльності. З’ясовано роль здоров’язбережувальної компетентності в професійній діяльності педагога, а також в освітньому процесі загалом. Звернено увагу на те, що ключовим організатором і реалізатором освітньої діяльності є педагог, то, очевидно, що рівень його професійної компетентності впливає на процес набуття ключових компетентностей здобувачами освіти. Запропоновано авторське визначення здоров’язбережувальної компетентності й шляхи її розвитку через застосування здоров’язбережувальних технологій. Визначено такі основні складники досліджуваної компетентності педагога, як 1)  фізичне здоров’я; 2) психічне / психоемоційне / духовне здоров’я; 3) соціальне здоров’я. Наголошено на  єдності та взаємозалежності цих компонентів та зауважено, що вони утворюють цілісну систему, де кожен елемент підтримує інші, забезпечуючи гармонійне функціонування організму й психіки. Підсумовано, що формування та розвиток здоров’язбережувальної компетентності педагога є пріоритетним напрямом сучасного освітнього процесу, адже лише здоровий і компетентний учитель / викладач / андрагог здатен насамперед всебічно подбати про збереження та підтримку здоров’я своїх вихованців, а далі докласти максимум зусиль та фахових умінь щодо оволодіння ними (учнями / студентами / дорослими) системою теоретичних знань і практичних навичок. Педагог, у якого чітко сформована здоров’язбережувальна компетентність, може забезпечити емоційне та психологічне благополуччя здобувачів освіти, що поєднує в собі підтримку їхньої мотивації та розвиток стресостійкості.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-01-29

Як цитувати

Цуркан, М., Лясковська, А.-Х., & Харовська, І. (2025). Здоров’язбережувальна компетентність педагога як основа компетентнісного підходу в сучасному освітньому процесі. Педагогічна Академія: наукові записки, (14). https://doi.org/10.5281/zenodo.14834426

Номер

Розділ

Теорія і методика професійної освіти