Штучний інтелект у кіноосвіті: педагогічні стратегії та етичні виклики

Анотація

Анотація. Метою статті є аналіз впливу штучного інтелекту (ШІ) на сучасну кіноосвіту, зокрема дослідження педагогічних підходів, етичних викликів та можливостей для формування нових форм експресивного кінематографу. Методи дослідження ґрунтуються на аналізі наукових праць зарубіжних авторів, порівняльному огляді міжнародного досвіду, опитуванні студентів, а також на аналізі результатів педагогічного експерименту, проведеного в умовах навчального закладу з кінематографії. Результати дослідження виявили значний розрив між технологічним потенціалом ШІ та його практичним сприйняттям у навчальному середовищі. З одного боку, ШІ пропонує потужні інструменти для автоматизації рутинних завдань, генерації візуальних концепцій та аналізу сценаріїв. З іншого боку, його використання викликає у студентів тривогу, пов'язану зі страхом девальвації авторства, втрати автентичності та надмірної технологічної залежності. Експериментальні дані свідчать, що ШІ найефективніший на пізніх, технічно орієнтованих етапах виробництва, тоді як на ранніх, дослідницьких стадіях творчого процесу він може обмежувати художній пошук та формування індивідуального стилю. У висновках доведено, що успішна інтеграція ШІ в кіноосвіту вимагає не лише оновлення технічної інфраструктури, але, перш за все, переосмислення педагогічних парадигм. Запропоновано концепцію «повільного впровадження», яка передбачає: (1) диференційоване використання ШІ на різних етапах навчального процесу; (2) акцент на розвиток людських компетенцій — креативності, критичної рефлексії та етичної відповідальності; (3) інституційну підтримку викладачів у їхній постійній професійній адаптації. Підкреслено, що технологія має доповнювати, а не заміщати фундаментальний творчий досвід, який формує художню ідентичність майбутнього кінематографіста.