Використання цифрових застосунків у фізичному вихованні: сучасні практики та педагогічні запити вчителів

Анотація

У статті розглянуто проблему впровадження цифрових застосунків у фізичне виховання як компонента цифрової трансформації освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації уроків фізичної культури, підвищення мотивації учнів та розвитку цифрової компетентності педагогів. Метою цього дослідження є виявлення сучасних практик використання цифрових застосунків в уроках фізичної культури та аналіз педагогічних запитів фахівців щодо їхнього впровадження та розвитку.

 Методи: аналіз та узагальненн літературних джерел, соціологічні методи дослідження: опитування за допомогою анкетування, математична обробка даних. Результати засвідчили переважно позитивне ставлення: 59,6 % повністю підтримують цифрові технології, 33,5 % скоріше підтримують, 5,0 % заперечують, 1,9 % не визначилися. Виявлено розрив між ставленням і практикою. Під час планування уроків: 13,7 % використовують цифрові інструменти постійно, 43,5 % – часто, 28,6 % – епізодично, 12,4 % – рідко, 1,9 % – не використовують. Безпосередньо на уроці: 1,9 % – постійно, 19,9 % – часто, 53,4 % – епізодично, 21,7 % – рідко, 3,1 % – не використовують. Це свідчить про фрагментарну інтеграцію цифрових інструментів у практику фізичного виховання. Висновки:цифрові застосунки підвищують ефективність фізичного виховання, забезпечують індивідуалізацію та моніторинг рухової активності. Рівень їх використання є нерівномірним і залежить від цифрової компетентності педагогів та ресурсного забезпечення закладів освіти. Виявлено потребу в системній методичній підтримці та підвищенні цифрової грамотності вчителів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою програми курсів підвищення кваліфікації з метою формування цифрової рамотності учителів фізичної культури.