Педагогічна модель інтеграції санітарно-гігієнічних стандартів в освітні програми підготовки майстрів манікюру

Анотація

Мета. Аналіз ступеня відображення вимог біобезпеки, очищення, дезінфекції та стерилізації в чинних нормативних і навчально-методичних документах, що регламентують професійну підготовку майстрів манікюру в Україні, а також обґрунтування педагогічної моделі системного інтегрування цих вимог у зміст навчання. Дослідження також передбачало визначення структури санітарно-гігієнічної компетентності, розроблення змісту окремого навчального модуля й установлення критеріїв допуску здобувачів освіти до виробничої практики.

Методи. Застосовано аналіз наукових публікацій 2021–2025 років, контент-аналіз державного освітнього стандарту, робочої освітньої програми та матеріалів результативних освітніх практик, порівняльний аналіз способів представлення вимог безпеки, структурно-функціональне педагогічне моделювання й проєктування експертної матриці. Експертну матрицю та анкету для здобувачів освіти розроблено як інструменти подальшої емпіричної верифікації. На теоретико-моделювальному етапі фактичного опитування не проводили.

Результати. Установлено, що державний освітній стандарт достатньо повно визначає очікувані знання й уміння з інфекційного контролю. Водночас у проаналізованих програмних матеріалах відповідні вимоги переважно розподілено між окремими темами, унаслідок чого вони не формують цілісного циклу: оцінювання ризику – очищення – дезінфекція – стерилізація – зберігання – документування – контроль помилок. З огляду на це запропоновано чотириблокову педагогічну модель, що охоплює цільовий, змістовий, процесуальний та оцінювально-результативний компоненти. Розроблено навчальний модуль обсягом 34 години, структурований за шістьма тематичними одиницями. У модулі переважає практична підготовка, зокрема робота на технологічних станціях, демонстрування процедур, симуляція повного циклу оброблення інструментів, виконання ситуаційних завдань і ведення контрольної документації. Для оцінювання передбачено тестування теоретичних знань, спостереження за виконанням процедур із використанням контрольного переліку, аудит критичних помилок та виконання інтегрованого практичного завдання.

Висновки. Системне формування санітарно-гігієнічної компетентності у сфері біобезпеки передбачає не збільшення обсягу декларативної інформації, а організацію навчання на основі відтворюваних протоколів і перевірюваних професійних дій. Запропоновану модель можуть використовувати розробники освітньо-професійних програм, методисти та викладачі закладів професійної й фахової передвищої освіти. Подальше впровадження моделі має охоплювати експертне оцінювання, пілотну апробацію навчального модуля та порівняльний аналіз результатів здобувачів освіти до і після його опанування.