Сутність і специфіка співацької компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у контексті співацького розвитку

Анотація

У статті автор розглядає актуальну проблему застосування компетентнісного підходу в якості методологічної бази формування співацької компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва як результату ефективного співацького розвитку. Для досягнення поставленої у статті мети щодо теоретичного обґрунтування й визначення сутності та специфіки співацької компетентності студентів факультетів та інститутів мистецтв у процесі співацького розвитку автор застосовує метод теоретичного аналізу досліджуваного феномену для висвітлення загально-педагогічних, інтерпретаційних, структурно-змістових, особистісно-розвиваючих, вокально-виконавських та інших його аспектів. Проведений аналіз науково-теоретичних, методичних джерел з проблематики співацької компетентності дозволив стверджувати про важливість набуття студентами вокально-методичних, музично-історичних, анатомо-фізіологічних знань, а також вокально-технічних та інтерпретаційних умінь, які уможливлюють формування співацької ерудованості як основи співацької компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва. Дослідження співацької компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва, проведене з позицій поетапності цього процесу, дозволило конкретизувати педагогічний інструментарій для установчо-технологічного, поглиблювально-фундаментального та компетентнісно-продуктивного етапів співацького розвитку. Для установчо-технологічного етапу передбачено методи і засоби вокально-інтонаційного, вокально-технічного, вокально-дихального, вокально-дикційного та вокально-резонансного вправляння. Для поглиблювально-фундаментального етапу передбачено теоретичні методи опрацювання й аналізу науково-теоретичної, науково-методичної літератури з питань щодо анатомічних особливостей голосового апарату, основних теоретичних концепцій вокальної фонації, профілактики професійних захворювань співаків, профілактики голосу учнів у контексті вікових статево-мутаційних процесів, музично-інтерпретаційної комунікації, засобів музичної виразності, формотворення, а також аналітично-проективні технології щодо розроблення власного інтерпретаційного задуму. Для компетентнісно-продуктивного етапу передбачено психолого-педагогічні, сугесто-педагогічні тренінги, а також методи і засоби формування вокально-виконавського артистизму. Важливими практичними результатами формування співацької компетентності студентів факультетів та інститутів мистецтв автор визначає підвищення рівня інтеграції навчальних курсів, що забезпечують процес вокального та вокально-хорового навчання, а також підвищення значення наукової творчості студентства. У висновках на підґрунті застосування компетентнісного підходу сформульовано авторське визначення співацької компетентності, окреслено співацьку ерудованість в якості основі співацької компетентності, а також  а також окреслено специфіку досліджуваного феномену у контексті здатності майбутніх педагогів-вокалістів до вияву особистісних етичних та професійно-ділових якостей, необхідних для ефективного виконання професійних завдань під час провадження професійної вокально-виконавської, вокально-педагогічної та методичної діяльності.