Трансформація педагогічної діяльності в умовах збройного конфлікту: виклики та стратегії адаптації

Анотація

Анотація: Збройні конфлікти спричиняють дестабілізацію освітньої системи, що зумовлює трансформацію педагогічної діяльності через нові вимоги, стрес та нестабільність. Мета статті полягає у проведенні теоретичного аналізу трансформації педагогічної діяльності в умовах збройного конфлікту, визначенні ключових викликів, стратегії адаптації та факторів формування педагогічної стійкості. У статті було використано інтегративний теоретичний підхід, що поєднує модель стресу та копінгу Р. Лазаруса і С. Фолкмана з концепцією резильєнтності А. Мастен. Результати: ідентифіковано основні виклики (психологічні, організаційні, матеріальні, соціальні), стратегії адаптації (проблемно-фокусовані, емоційно-фокусовані, уникнення) та фактори педагогічної стійкості (особистісні, соціальні, професійні, інституційні). Запропоновано концептуальну рамку для емпіричних досліджень, яка враховує взаємозв’язок між стресом, копінг-стратегіями та резильєнтністю. Висновки: результати дослідження створюють основу для розробки рекомендацій щодо підтримки педагогів в екстремальних умовах, сприяють підвищенню їхнього адаптаційного потенціалу та забезпеченню якості освіти. Дослідження підкреслює важливість інтегративного підходу для розуміння складних взаємозв’язків між викликами та стратегіями адаптації педагогів. Перспективними є емпірична верифікація запропонованої моделі та розробка програм підтримки педагогічної стійкості.